Остап был очень похож на своего отца.Он также был упрямым, сильным и храбрым казаком.Как и отец у Остапа были две главные вещи это война и гулянья.Остапу Бульбе всего 22 года, но он умен не по годам. За это товарищи выбирают Остапа куренным атаманом - то есть атаманом, командующим батальоном казаков.
День Перемоги – одне з найвизначніших свят для України та для кожного з нас. Воно символізує перемогу добра над злом, майбутнього над минулим, життя над смертю. Цей день єднає людей проти агресії та війни, символізує прагнення до миру і процвітання.
Минули десятиліття з того часу, коли над нашою країною прогриміли святкові салюти з нагоди Перемоги. Проте пам’ять про тяжкі і героїчні роки Великої Вітчизняної війни ми зберігаємо досі та хочемо, щоб і наші діти знали про це, щоб вони пам’ятали про тих, хто відстояв нашу свободу і незалежність у боротьбі з завойовниками: солдатів, жінок, дітей, всіх тих, хто не задумуючись віддав своє життя за наше майбутнє.
Відбулися заходи, приурочені 66-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні і в дошкільному навчальному закладі №8 «Золотий півник». З метою виховання у підростаючого покоління патріотичних почуттів, поваги та шанобливого ставлення до учасників Великої Вітчизняної війни, до героїзму і доблесті, проявлених ними у боях за визволення світу від фашистських загарбників, в дитячому садку проведено цикл бесід на тему: «Нам світить у віконце Перемоги сонце», розгляд фотоальбомів, ілюстрацій, читання художньої літератури, екскурсії до меморіального комплексу - парку Слави.
А 5 травня дошкільнята організували літературно-музичну композицію, яка не залишила байдужим нікого з присутніх в залі. На зустріч з дошкільнятами завітали Синявська Ніна Василівна та Мережко Віра Корніївна, які зі сльозами на очах розповіли дітям про свої дитячі роки, проведені під час війни. І вражали спогади, які залишилися в пам’яті на той час маленьких дітей, адже дітям війни приходилося теж нелегко. Ці люди сьогодні, як ніхто інший, потребують уваги та турботи. Дошкільнята та учні 1 класу, затамувавши подих, слухали розповіді бабусь та мали змогу краще дізнатися про героїчне минуле нашого народу, вшанувати ветеранів Великої Вітчизняної війни та дітей війни.Це лише маленька часточка великої шани всім загиблим та живим, хто відстоював Перемогу, адже пам’ять та гордість за велику Перемогу повинна продовжувати жити в серцях нового покоління. Ми, хто ніколи не знав, що таке фашизм, діти, які не знаємо страхів війни з її безкінечними і страшними жертвами, хто мирно спить у затишних домівках, зі щирою вдячністю віддаємо Вам хоч маленький борг за Велику Перемогу.
Служба и начало литературного пути:
В 1834 году начал служить в Гусарском полку в Царском селе.
Популярность к поэту приходит вместе с выходом стихотворения «Смерть поэта» (1837), посвященного смерти Александра Пушкина. За это произведение Лермонтов был арестован и отправлен в ссылку. Благодаря стараниям бабушки и приближенного к императору Василию Жуковскому наказание удалось немного смягчить. По пути на Кавказ Лермонтов на месяц останавливается в Москве. Тогда же было написано произведение Лермонтова «Бородино» (1837) к годовщине сражения.
Во время кавказской ссылки творчество Лермонтова только расцветает: кроме литературы он занимается еще живописью. Благодаря ходатайствам бабушки возвращается в Петербург, восстанавливается на службе.
Творчество поэта и вторая ссылка
Дальнейшее творчество в биографии Михаила Лермонтова связано с редакцией «Отечественных записок».
За дуэль с сыном французского посла Э. Барантом поэт снова отправлен в ссылку на Кавказ (1840), где участвует в военных действиях.
Лирика Лермонтова имеет свойство отчужденности, тяготения к вечности. Самые главные произведения Лермонтова: «Парус» (1831), «Маскарад»(1835), «Боярин Орша»(1835-1836), «Мцыри» (1839), «Бородино»(1837), «Узник»(1837), «Демон»(1839), «Герой нашего времени» (1838-1840) считаются шедеврами литературы.
«Наследие Лермонтова вошло в плоть и кровь русской литературы», — так кратко и точно А.А. Блок определил роль великого писателя и его произведений в истории литературы.
Последняя дуэль:
В Пятигорске, возвращаясь со второй ссылки, Лермонтов встретил старого товарища Мартынова. Тот, оскорбившись на злую шутку поэта, вызывает Лермонтова на дуэль. 15 (27) июля 1841 года на этой дуэли Лермонтова настигла смерть.
Интересные факты:
Первое и единственное издание стихотворений при жизни поэта было выпущено в 1840 году.
Лермонтов не был привлекателен для женского пола, но он посвятил немало произведений любовной теме. Однажды познакомившись с молодой девушкой из соседнего имения — Екатериной Сушковой, Лермонтов не получает взаимной симпатии. Из-за чего решает отомстить ей, и через некоторое время влюбляет в себя и расстраивает ее предстоящую свадьбу. После чего «бросает» Сушкову и признается, что никогда ее не любил.
Будучи человеком дерзким, за всю свою недолгую жизнь Лермонтов 3 раза был на дуэли, а 4 раза дуэли удалось избежать благодаря здравомыслию окружающих.
На последней дуэли все были уверены в промахе оппонента Лермонтова, так как тот слыл «косым» стрелком, не имевшим достаточного опыта в этом деле. Однако же Мартынов попал Михаилу Лермонтову прямо в грудь, что привело к смерти поэта.
У Кирил Петрович был своенравным и он всегда добивался своей цели.Троекуров по характеру Был противоположен Дубровскому.Его люди иногда побаивались.К крестьянам он относился строго и своенравно.Кирил был Отставным Генералом.Он из знатного рода и имел много денег.Этот человек пылкого нрава и с ограниченным умом.У Троекурова всегда были гости,он даже устраивал роскошные пиры.Как и Дубровский он имел всего одного ребёнка.Её звали Марьей Кириловной.Троекуров женился только по любви,но вскоре его жена умерла.Были лучшими друзьями с Дубровским,пока он на предал его...