Моя любима пора року літо.Літом можна поїхати на море,грати у футбол,валейбол можна кататись на вилосепеді. Можна дивитись фільми або читати цікаву книжку,а не сидіти за шкількою програмою. Деколи літом буває спекотно але не хочеться проміняти тепло на мороз. Ще я люблю літо за її плоди: овочі,фрукти,ягоди.Я дуже люблю черешні,яблука,абрикоси,суницю. Я люблю літо за те що вона найщедріше до людини.
Iван Петрович є майстром своєї справи, тому його власна думка заслуговує на увагу.
За останні кілька десятиліть лікарі з успіхом працюють з такими хворобами, які нажаль в минулому давали високу смертність
.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.
У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як чудово коли ти бачиш таку красу.
"Думи мої думи", "Тече вода з-під явора", "Зоре моя вечірняя", "Садок вишневий коло хати" та інші.
Одного разу мени приснився дивний сон..Я йшла зи школи додому, а меня зустрив сильний дощ.Я дуже злякалась.Бо я в дома забула свою улюблену парасольку.И раптом я побачила великй каштан,який вкрив меня вид дощу.Дякую тоби каштане..Ти дийсно символ нашой столици.....