Людська гідність – це, мабуть, найважливіша, можна сказати, абсолютна цінність, якою повинна бути наділена кожна людина. Адже, перш за все, людина просто біологічна істота, яку цілком природно обурює утиск, насильство чи обмеження у правах. Звичайно ж, у сучасному світі ми обмежені у правах і повинні дотримуватися не тільки державних, а й моральних законів. Але, попри все, кожна людина прагне мати відчуття свободи, зазіхання на яку і вважається образою людської гідності.
Крім того, людина – це духовна особистість, яка не терпить насильства над своїм внутрішнім світом, тобто морального насильства, особистість, яка захищає свою власну унікальність і право бути самим собою. З якогось моменту у житті кожної людини з’являється щось інтимне, якісь особисті справи, власний смак, приватне життя. Все, що стосується кожної окремої людини, все непередбачуване, незрозуміле, несхоже і на сторонній погляд ніяк не виправдане та навіть інколи нікчемне, слід вважати непідзвітним, непідконтрольним, недоторканним, слід зараховувати до людської гідності. Так поступово людська гідність стає для кожного з нас синонімом особистого, тобто недоторканність особистості, на мій погляд – це і є людська гідність у повному сенсі цих слів.
Особисто я вважаю, що почуття гідності будується на найцінніших моральних заставах, які людина розвиває в собі і поважає в інших. Для того, щоб стати гідною для оточуючих людиною і отримувати повагу інших, перш за все, треба поважати самого себе. Для цього вкрай необхідно враховувати ті якості, які завжди вважалися моральними цінностями. До них можна віднести поважність, чесність, доброту, працьовитість, безкорисливість, співчуття тощо.
Гідна людина ніколи не дозволить себе принижувати, ніколи не дасть в образу себе і не пройде повз образу іншого. При цьому така людина буде з повагою ставитися до свободи особистості оточуючих. Гідна людина обов’язково ввічлива, добра і розумна, вона вміє прощати іншим їх слабкості. Про таких людей інколи кажуть, що вони гідні не тому, що не мають негативних рис характеру, а тому, що у них ярко виражені позитивні риси.
На мій погляд, гідність вимірюється на своєчасною допомогою іншим, альтруїзмом і добрими справами. Гідна людина не буде заподіювати іншим страждання, біль і навіть незручності. Коли у людини чітко сформовані погляди на моральні ідеали, вона буде робити усе для того, щоб наблизитися до цих ідеалів. Гідна людина завжди буде прагнути якнайближче стати то того добродійного образу, який вона вибудувала у своїй свідомості.
Продавец нужная и сложная профессия. Это только кажется, что работать продавцом легко. На самом деле это не так просто.
Продавец не просто предлагает купить товары. Он должен знать про тот товар,который продается у него в магазине как можно больше, уметь про него рассказать, дать совет, помочь покупателю выбрать то, что ему нужно.
Продавец должен быть вежливым и терпеливым.
Продавец должен уметь красиво и правильно расставить товары на полках, следить за порядком в магазине или в отделе. Это важно для того,чтобы покупателям было легко и приятно искать нужный товар.
Ну, как-то так...можете добавить, у меня получилась скорее основа, чем полноценный рассказ. Удачи)))
<span>Образ Пшеничного в повести "Журавлиный крик". В произведениях Быкова нет ни грандиозных танковых сражений, ни решающих операций. "Меня интересует, - писал он, - в первую очередь, не сама война, даже не ее быт и технология боя, хотя все это для искусства тоже важно, но, главным образом, нравственный мир человека, возможности его духа". Принцип организации повести "Журавлиный крик" обусловлен целью - проанализировать мотивы поведения людей, героизма и трусости, колебания между долгом и страхом. В повести, состоящей из глав-новелл, посвященных каждому из персонажей, раскрывается противоречивость, сложность внутренней жизни Пшеничного, Глечика, Фишера. Пространственно-временные границы повести "размыкаются" отступлениями в прошлое героев, в довоенную жизнь. В воспоминаниях открывается "история" характера, его формирование.. . "Им, - пишет Быков, - хотелось только одного - дожить до конца войны. Только б одолеть фашизм, дождаться победы, увидеть хотя бы один мирный день без огня и крови, и больше, кажется, ничего бы не нужно было. Они согласны были бы на любую работу, на самое скромное место в жизни, им всюду был бы желанный покой после того ада, который они пережили на фронте". Под давлением обстоятельств не все люди способны выдержать обстановку, но эти люди внутренне готовы к предательству и трусости. Таков и Иван Пшеничный во "Фронтовой странице", Задорожный в "Третьей ракете", Рыбак в "Сотникове". Такие люди сознательно совершают предательство, но в то же время не лишены жалости. . .Василь Быков - Творчество. «Журавлиный крик» Сочинение. Человек на войне (на примере ранней прозы В. Быкова) это???</span>
Я был ещё ребёнком. У меня была мама Анисья. Я очень любил бабочек и мог целыми днями за ними гоняться и ловить их. Однажды я не послушался маму и побежал за бабочкой. Я за ней гонялся и упал в ущелье. Мама за меня очень волновалась и поставила на уши всех соседей. Я находился в ущелье, забраться на верх я не мог и я начал пробивать проход в скале. У меня была единственная цель - увидеть снова мою маму. Каждый день я вставал и делал проход в той самой скале. Мама тем временем меня ждала. Начал я этот проход ещё ребёнком а закончил уже дедушкой.
