Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю.<span> Це велика і дружня родина. <span>У ній панує </span>любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого. Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край.</span><span> У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. <span>Усі будуть щасливими. </span></span>
Твір про улюблену справу пропоную скласти так:
Моя улюблена справа - кулінарія. Всі дивуються, коли я розповідаю про це. У своєму невеликому віці я вмію готувати чимало страв. Ніхто мене до цього не примушує. Кулінарія - моє хобі. Кожні вихідні я намагаюсь готувати нову страву.
Я вмію готувати піцу, шарлотку, грінки та вареники. Чому я люблю цю справу? Я люблю робити приємне моїм рідним та пробувати нові страви. Саме це заняття мені в цьому допомагає. Я сподіваюсь, що колись моє хобі переросте у щось більше.
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
ты бачыла яка зелена наша Украъна
бачыла дийсно зелена