Талан великого поета Тараса Шевченка була дуже складною.
(--0)(шчо)-що,(-0)(бо)-бо,(--0)(шче)-ще.
Слово как оружие. словом можно ранить человека, оставив шрам на всю жизнь, но можно согреть и обрадовать) человек может им воспользоваться как в добрых намерениях так и наоборот. словом можно ранить пробив самое дорогое и ценное.
<span>Я люблю осінь. Вранці я виводжу на прогулянку свою вівчарку Джері. Ми йдемо безлюдній вулицею до скверу. Повітря насичене ароматом опалого листя, запахом багаття, який тлів всю ніч. Я ловлю очима лист, який падає, намагаюся його зловити, але не встигаю. Він повільно опускається до моїх ніг. Джеррі жваво бігає між деревами і, підбігши до спаленої листю, яка тліє, Загреба лапою, а потім, повернувши до мене, скиглить, ніби хоче щось мені нагадати. У мене багато спогадів, пов'язаних з багаттям. Восени ми з друзями любимо розкладати багаття. У нас є улюблений куточок. Цей сквер закінчується невеликим обривом. Під ним тече вузька неглибока річка, яка схожа на струмок, який розлився. Один берег у неї розлогий, а другий - Прямовисний. Саме на цьому березі ми і розкладаємо багаття. Вибрали це місце не випадково: воно знаходиться далеченько від житла і людей, які гуляють в сквері. Дим від вогнища не завдає нікому шкоди. Ми заздалегідь збираємо сухий хмиз, листя, каштани і жолуді теж, але про каштани розповім пізніше. Багаття розпалюємо, коли темніє. Гостро пахне річкою, сирою землею, але особливо приємний деревний запах листя, яка лежить купою на землі. Ось полум'я багаття набирає чинності, ми сидимо півколом і, ніби зачаровані, дивимося на полум'я. Точаться нескінченні розмови: хтось розповідає про шкільні історіях, пригадує літо, як весело відпочивали, де були, що робили. Десь далеко затишно світяться вікна будинків, навколо нас густа пітьма. Іскри від багаття, ніби зірочки, летять кудись вгору.</span><span>Вечірній відпочинок біля багаття я люблю згадувати лід час ранкової прогулянки з собакою.</span>
