Когда читаешь книгу старайся делать это не спеша. Главное не бояться размера книги и начать читать её. Если начал читать одну книгу то надо закончить читать её до конца не переключаясь на другую. Для того что бы жить и развиваться надо знать и прочесть много книг. Читать нужно внимательно вдумываясь в каждое слово, в крайнем случее можно вернуться и перечитать.
Идея поэмы была в том,чтобы убедить князя убить своего лучшего друга-коня,но он не правильно понял значение предсказания колдуна и просто приказал заботиться о нем а наступив на череп своего мертвого друга он умер от яда змеи.Если бы он переплюнув свою доброту убил коня или отдал кому-нибудь и не встречался с ним был бы иной конец в таковой поэме
Потому что там погибло много людей. Благодаря им мы сейчас живем.
Извини, если неправильно. Я пока только начинаю помогать
Почему мы чтим память погибшим в вов?
Многие скажут, что мы живем сейчас благодаря им, другие, что там погибли наши родные. Я считаю, что оба рассуждения правильны.
Миллионы людей погибло, сражаясь за нашу свободу, за мир во всем мире- за это мы их благодарим.
А еще говорят, что умершие живут в наших сердцах... и пока мы их помним, они есть. Да, они погибли, но они не исчезли и не исчезнут, пока мы их помним. За эту кровопролитную войну и за наши жизни, они имеют право СУЩЕСТВОВАТЬ.
Конечно, многих уже нет рядом с нами. Но героизм и отвагу тех людей мы должны помнить...\Ведь, благодаря им мы сейчас живем
Серед дійових осіб повісті є як позитивні, так і негативні образи. Один із них — боярин Тугар Вовк. У цій повісті І. Франко показує Тугара Вовка гнобителем, зрадником, що над усе ставить свої особисті інтереси й прагне жити, визискуючи з інших. Він хоче заволодіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні тухольці не скоряються боярину, і громада одностайно ухвалює вигнати Тугара Вовка з Тухольщини. Прагнучи помститися непокірним тухольцям, розлючений боярин іде до монголів і обіцяє провести їх через гори, сподіваючись з їхньою допомогою підкорити волелюбних тухольців, заволодіти усіма багатствами. Моє ставлення до боярина Тугара Вовка відверто негативне. Як же ще можна ставитись до людини, яка зрадила свій народ, батьківщину? Вчинки і дії його викликають осуд, огиду. Серце боярина було засліплено жадобою влади, ненависті до тухольців, які встановили справедливі закони у своїй громаді. А після свого вигнання він вирішує помститися непокірним тухольцям. Та не судилося зрадникові здійснити свої підступні наміри. Як і інші загарбники, він безславно гине. Зла, жорстока, нікчемна, підступна людина, зрадник батьківщини, народу ніколи не може викликати ніякі інші почуття, крім жорстокого осуду, ганьби та огиди.
Слуга веселая, покорная, побайвается простскову