Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших.Оспівані в піснях народних, безмежні степи, зелені ліси й доли, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще, за це миле серцю довкілля, хіба є що на світі дорожче за Вітчизну?
Рідний дім, дорога батьківська хата, гостинна ласкава оселя. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше ступив крок.
Заголовок может быть любым. Например: "Моя Вітчизна", "Рідний край", "Моя земля", "Дорога серцю Вітчизна", "Дорога серцю земля" и т.д
Відповідь:колись лесь там далеко ще в давнину була одна весела країна. В тій країні росла слива-злива. І кащали що від одного укусу тизх плодів людина прчала сміятися. І ніхто неміг перестати сміятися. А круглу планету називали що то не просто куля а куля-ґуля. В тій країні був непросто серп а серп-серб,і було там багато таких різних слів. Напр клад: шити-жити, мимохіть-мимохідь,там-дам. Якщо всі слова перечисояти то буде дуже довго тому от і ця історія кінчається.
Довго думала і швидко писала
Катерина 2 зачула про Григорія Сковороду,видатного сучасного філософа і здивувалась,чого раніше про нього не чула.
Андрій, побілівши від страху, побіг куди очі вели.
Осяяні сонцем гори виднілися за лісом.
Ми бачили спиляні бракон'єрами дерева.
Травиця, стоптана кіньми, припала додолу.
Збитий німцями літак впав у балку.
Він йшов по мальовничому березі річки, насолоджуючись її красою.
Ми гуляли з подругою, сміялися, веселилися, бавлячись з її собакою.
Весь світ прокидався, наповнюючи цей ранок цілим оркестром звуків, запахів та кольорів.
Споконвіку люди жили в гармонії з людиною. Але чим більше розвиваються технології, тим більше ми віддаляємось від неї.
Зараз, ми не розуміємо наскільки важливу роль у нашому житті відіграє навколишній світ. Щодня все більше занурюючись у гаджети, ми забуваємо, що таке ліс. Величезні мегаполіси знищили мільйони гектарів родючої землі.
Але одного разу ми схаменемось та зрозуміємо — вже пізно все змінювати, дороги назад немає. У нас не буде свіжої та чистої води, дерева, що дають потрібний нам кисень, вирубані вщент, а на їх місці стоятимуть лиш невикорчувані, старі пні, з яких не буде жодної користі. Тварини та рослини ми побачимо лише в зоопарках та оранжереях, і наші внуки думатимуть: "Для чого взагалі було це нищити?".
Ми створіння, тісно пов"язані із прородою, ми — її частина. Знищивши її, ми знищимо самі себе, свої традиції, свою сутність, перетворившись на бездушних машин.