Умови існування живих організмів – це наявність води,
світла, повітря, продуктів харчування. Усе живе на планеті завжди
пристосовується до різних умов існування. У нашій місцевості умови
змінюються зі зміною пір року. Активний розвиток рослин починається
навесні й триває протягом усього літа. Саме в цей час рослини отримують
достатню кількість тепла, світла й води. Восени їх розвиток поступово
припиняється. У дерев опадає листя. Однорічні рослини гинуть. У ґрунті
залишається тільки їхнє насіння, яке проросте наступної весни. У
багаторічних трав відмирає наземна частина рослин і зберігаються тільки
підземні органи – кореневища або цибулини. Восени зменшується, а взимку і
зовсім припиняється надходження води та поживних речовин із ґрунту.
Дерева
покриті листям лише влітку. Їх стовбури й гілки захищені від
випаровування води взимку досить товстою корою, а бруньки в більшої
частини дерев – щільною смолистою лускою. Вічнозеленими залишаються
тільки хвойні дерева.
У рослин сформувалися різні
пристосування до умов існування. Наприклад, рослини, які живуть у
посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах
(кактуси, алое). В одних рослин листя перетворилося на колючки, листя
інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати
воду. Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої
глибини завдяки дуже довгому корінню.
Території поблизу екватора –
це найтепліші райони нашої планети, де завжди тепло і часто випадають
дощі. Тому рослини тут ростуть швидко й густо.
У багатьох тварин
восени накопичується шар жиру, а хутро стає густішим, наприклад, у
лисиці, вовка, зайця, лося. Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі
процеси життєдіяльності в них уповільнюється. Наприклад, ведмідь,
їжаки, ящірки, змії, байбак.
Тварини, які живуть у ґрунті,
пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт
має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й
перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе
бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в
крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим
нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у
вузьких підземних ходах.
Найхолоднішими місцями планети є
Північний і Південний полюси. Небагато тварин змогли пристосуватися до
постійного холоду й оселитися там. Так, Південний полюс – це батьківщина
пінгвінів, яких захищає від низьких температур щільне пір’я з пухом і
жир. Білі ведмеді, кити й тюлені – теж мешканці полюсів.
Риби –
мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так,
для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи
дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи
руху, як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми.
Певні птахи здійснюють перельоти на великі відстані в інші, тепліші, краї.
1 жабры 2Основными особенностями скорпионов являются многочисленные брюшные членики, размещение ядовитой железы в последнем членике брюшка, мощное развитие клешней, живорождени. У пауков все членики брюшка слиты вместе. В заднем конце брюшка размещены три пары паутинныхБОРОДАВОК, в которые открываются паутинные железы. 3Хелицеры снабжены острыми, загнутыми вниз коготками. У конца коготков открываются выводные протоки ядовитых желез, расположенных под основанием челюстей. 4Во время линьки она растут. 5 Кровеносная система паука состоит из сердца в форме трубки, размещенного на спинной стороне брюшкаё и артериальных сосудов. После обмывания внутренних органов, кровь поступает в легкие и трахеи, насыщается кислородом, затем поступает в сердце через специальные отверствия. Кровеносная система рака состоит из сердца, имеющего форму пятиугольного пульсирующего мешочка беловптого цвета и размещается на спинной стороне головогркди. У рака незамкнутая кровеносная система. Кровь, поступающая в полость тела, омывает органы, обеспечивает их кислородом и питательными веществами. Далее кровь поступает к жабрам по брюшно стороне. 6.8.9.10 - да
Мальпиги провел кольцевание – удалил с небольшого участка ствола дерева кольцо коры. Это провело к тому, что флоэма была прервана, вещества по ней уже не могли быть доставлены ни от листьев к корням, ни от корней к листьям, а ксилема осталась неповрежденной. Спустя несколько дней над окольцованным участком кора стала постепенно разрастаться, образуя хорошо заметный нарост. Одновременно из-под него начала выделяться сладкая на вкус жидкость. Не смотря на это, листья еще довольно длительное время сохраняли жизнеспособность и не увядали. Однако постепенно они начали засыхать, а вскоре после этого погибло и все дерево. Вывод: во-первых, жизнеспособность листьев в течение длительного времени после кольцевания свидетельствовала о том, что они в достаточном количестве получают воду и минеральные соли. Значит, эти вещества поступают в листья по неповрежденной древесине, т. е. по ксилеме. Во-вторых, судя по тому, что после повреждения коры нарост образовывался только над зоной кольцевания, питательные вещества от листьев к корням транспортируются под поврежденной корой, т. е. по флоэме. Нарост возникает из-за того, что накопившиеся питательные вещества не могут спуститься ниже по прерванной флоэме. Поскольку из коры выделялась сладкая на вкус жидкость, Мальпиги сделал вывод, что от листьев к корням идут сахара.