Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.
(Лелека)
Стоїть корито,
Повне води налите.
(Ставок)
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина)
-Привіт, друже! Сьогодні я запрошую тебе відвідати нову виставку у музеї. Вона відкривається після дванадцятої години на другому поверсі палацу культури. Що скажеш?- Привіт! Я вдячний за запрошення, але нажаль не маю вільного часу. Я маю одну важливу справу. - Тоді я пропоную тобі сьогодні робити свою справу, а через два дні я знову буду вільний і ми зможемо подивитися на нові експонати.- Так, дяякую, мене влаштовує цей варіант. Скажи, будь-ласка, точний час перебування виставки у нашому місті.- На афіші написано, що вона відкрита з сьомого квітня по сьоме травня, кожен день з дванадцятої до вісімнадцятої години. - Мене влаштовує. У нас є багато часу, якщо навіть не вийде сходити і дев"ятого числа. - Тоді до зустрічі. Зателефонуй мені завтра до восьмої години вечора, щоб точно обумовити час зустрічі.<span>- Добре. Чекай дзвінка. Бувай.</span>
"Цей годинник дуже старий, тому представляє дуже велику цінність!", - розповідав екскурсовод йдучи по музейному залу.
тату мамо сестро брате тітко дядько дідусю бабусю наталлю григорівне маріє дмитрівне васильо івановичу Борисе дмитровиче
Моє вітання тобі,любий друже!
Перш за все хочу поділитися з тобою враженнями від подорожі до моря.
На машині ми приїхали до Алушти. Дух перехоплювало,коли ми проїджали понад бездонними проваллями, а десь вдалині виблискувало блакитно-зеленаве море. Гірські пейзажі вражали своєю величчю, а вузька звивиста дорога лякала. Аж ось ми побачили Коктебель - невеличке і затишне містечко, що потопало в квітах та екзотичних рослинах. І тепер мені здається, що найкрасивіше море саме біля Кара-Дагу. Воно синє-синє і надзвичайно прозоре. Я пірнав в його ласкаву теплінь з розплющеними очима, дивився на таємничі водорості, на повільний рух барвистих рибок. Море було таке тепле, таке ласкаве, що передати це словами не можливо!
Величезне задоволення ми отримали, відвідавши місцевий дельфінарій. Саме там я переконався, що дельфіни справді розуміють людей і можуть з ними спілкуватись. Один з них сподобався найбільше, бо він крутився у воді, підстрибував, на льоту хапав рибу.
На узбережжі Тихої Бухти багато атракціонів, але з усіх мені найбільше вразив водяний мотодельтоплан. Так приємно було дивитися, коли він плавно здіймався у повітря і, наче величний птах, кружляв понад морем.
Найбільшу ж насолоду я отримував, коли сидів на березі і слухав море.
<span>Мені сумно, що ти всього цього не бачив. Але гадаю, що ти теж колись побуваеш тут і закохаєшся в Коктобель так само, як і я</span>
