У енябыл проект про озеро Эльтон
Площадь — 152 км², форма приближена к кругу[2]
Глубина — 5—7 см летом; до 1,5 м весной.
Уровень на 15 метров ниже уровня моря. Самая высокая точка Приэльтонья, гора Улаган (соляной купол), на 68 м выше уровня моря.
Питание в основном снеговое, через 7 минерализованных рек. На дне выходы солёных источников.
Тропічні кліматичні пояси<span> в Африці представлені в обох півкулях. Для них характерні високі температури повітря і грунту при незначних кількостях атмосферних опадів і запасах вологи в атмосфері. Середні місячні температури повітря влітку становлять понад 30 °С, а взимку 20 °С. Поверхня грунту в ряді місць прогрівається до 80—90 °С. Річна кількість атмосферних опадів у середньому не перевищує 150 мм. Подекуди випадає 1—3 мм опадів, а нерідко по 5-10 років не буває і краплі дощу. Над більшою частиною території поясу влітку виникають потужні висхідні потоки в атмосфері, але хмари не утворюються, бо рівень конденсації знаходиться на висоті 5-5,5 км. </span>
<span> У західній частині тропічного поясу Північної Африки хмари не утворюються через формування в атмосфері інверсійного шару під впливом холодної Канарської океанічної течії. У деякі періоди на узбережній частині взимку виникають тумани. </span>
<span> Тропічний кліматичний пояс Південної Африки характеризується великою контрастністю розподілу кліматичних елементів, зумовленою циркуляційними особливостями атмосфери над континентом і прилеглими частинами Атлантичного та Індійського океанів. </span>
<span> У західній (атлантичній) частині клімат тропічного поясу Південної Африки формується під впливом постійного перенесення океанічних тропічних повітряних мас з півдня уздовж східної периферії Південно-Атлантичного субтропічного максимуму. </span>
<span> Під впливом стійких південних повітряних потоків поверхневий шар прогрітої води океану зноситься, а глибинні холодні маси води і глибокі інверсії в придонному шарі повітря не сприяють утворенню висхідних конвективних рухів в атмосфері й формуванню хмар. Тому над холодними потоками Бенгельської океанічної течії виникають інтенсивні тумани. Незначні кількості опадів і температури 20-18 °С спричинюють формування типових пустинь, прикладом яких є Наміб. </span>
<span> У східній (індійській) частині тропічного поясу Південної Африки протягом року бувають атмосферні опади з океанічних повітряних мас, винесених на континент уздовж західної периферії Південно-індійського максимуму. Оскільки цей максимум досягає найвищої активності влітку, то й опади в цю пору бувають частішими й інтенсивнішими. Температури повітря улітку становлять 26-28°С, а взимку знижуються до 20-22 °С, що при достатньому зволоженні повітря і грунту забезпечує розвиток вічнозелених лісів. </span>
<span> Центральна (континентальна) частина тропічного поясу Південної Африки за режимом зволоження є проміжною між обома розглянутими кліматичними областями. При цьому через високі температури повітря (20-28 °С) і грунту (60 °С) атмосферні опади недостатні для розвитку природної рослинності. </span>
<span> Територія Калахарі у фізико-географічному відношенні належить до пустинь, а за кліматичними умовами - до напівпустинь </span>
У монголоидной эпикантус, «монгольская складка», эта складка защищает глаза монголоидной расы от ветров и пыли
Африка - один из древнейших материков Земли, многие ученые считают, что ее восточная часть была прародиной человека. Именно здесь во время раскопок обнаружены многочисленные находки, свидетельствующие о проживании первых людей, которые жили здесь более 2 миллионов лет назад.
В экваториальных районах Африки ежедневно идут дожди, здесь расположены массивы влажных вечнозеленых лесов, а в тропических широтах есть районы, где годами не выпадает ни капли дождя. Наибольшее количество осадков выпадает на побережье Гвинейского залива - до 4000 мм. Именно в экваториальном и субэкваториальном поясах протекают или начинаются крупнейшие реки черного континента.
Распределение речной сети на материке зависит не только от климатических условий, но и от рельефа. В связи с возвышенностью материка в восточной части, большинство рек стекает в Атлантический океан (Нил, Конго, Нигер, Сенегал, Оранжевая), крупнейшие реки бассейна Индийского океана - Замбези и Лимпопо. Примерно треть Африки - это область внутреннего стока, всего здесь временных водотоков.
Формирование и развитие современной речной сети Африки происходило с конца неогена, когда климатические условия стали близкими к современным. Материк долгое время был преимущественно областью внутреннего стока. Формированию внешнего стока способствовало поднятие обширных участков платформы на востоке материка. Эрозия склонов плато и плоскогорий, обращенных в сторону океана, привела к формированию новых речных систем. Они перехватили сток тех рек, которые возникли ранее. Поэтому для современных рек Африки характерно чередование отрезков древних, произведенных задолго профилей русла, широких долин с большим количеством террас и молодых профилей с узкими долинами, порогами и водопадами (нижнее течение Конго, Замбези, Оранжевая и др.).. Многие реки Африки непригодны для судоходства, но имеют значительные запасы гидроэнергоресурсов.
Пиши вопросы корректнее