Напевно, немає жодної родини, де б не виникали конфлікти між батьками та їх дітьми. Безумовно, все індивідуально, нюанси бувають різні, але все ж таки можна назвати основні причини нерозуміння і сварок. Опіка. Опіка, піклування – хіба це погано? Це іноді навіть необхідно, але до пори до часу. Звичайно, кожна мама хоче вберегти своє чадо від помилок, неправильних вчинків, але іноді це бажання перетворюється на заборону самостійно робити що-небудь. Надмірна опіка – типова проблема дітей з благополучних сімей, особливо, якщо дитина в сім’ї одна. Батьки, бажаючи тільки добра, обмежують самостійність дитини, у той час, як вона вже відчуває себе особистістю, хоче хоч якось проявити себе. У такій ситуації потрібно зрозуміти, що рожеві окуляри, які батьки свідомо надягають на дитину, рано чи пізно доведеться знімати. При чому, чим пізніше – тим болючіше. В особливо важких випадках люди, яких батьки опікали понад міру, страшаться життя, їх лякають труднощі. Тому, як би не хотілося вберегти малюка від «шишок» – дозвольте йому діяти, нехай і під вашим контролем, але діяти. Недовіра. <span>Недовіра може мати і найбезневинніші причини: люди ростили свого малюка, все за нього робили, у всьому допомагали, і їм дуже складно буде повірити, що він зможе щось робити самостійно. При цьому, здібності і розвиток дитини ролі не грає – йому все доведеться доводити (іноді – не найкращим чином). Така недовіра є наслідок надмірної опіки, і може стати причиною інфантильності. У більш старшому віці батьки переконаються в тому, що їхнє чадо зовсім не пристосоване до життя, і не вміє (більш того – не хоче) нічого робити. Другий варіант недовіри більш небезпечний – він виникає в результаті слабкого зв’язку між батьками і дитиною. Батьки мало цікавляться життям дитини, а вона, у свою чергу, не прагне розкривати свої таємниці. Не знаючи, чого очікувати від свого нащадка, мами і тата готуються до всього, часто прокручуючи найгірші варіанти. Якщо висловлена підозра (або навіть звинувачення) було безпідставним, то це похитне віру дитини у батьківську справедливість, що призведе до брехні, скритності – тоді вже налагоджувати відносини буде складно</span>
А ведь правильно говорят :два сына-две судьбы. Это очень хорошо заметно в рассказе "Тарас Бульба".
Два родных брата,два сына,а судьба у них разные. Каждый из них сам её строит и сам выбирает нужный путь.
Остап-гордость отца.Он идёт по его следам.Он отличный,сильный воин,храбрый боец и до конца жизни оставался верен своему народу.Он сам выбрал такую судьбу и его это устраивало.
У Андрия совершенно все было по другому. У него в мыслях была любовь.Он предал народ ради девушки,которая ему нравилась.Его судьба была такова.
Вот мы и убедились,что:два сына-две судьбы.
<span>Хоть худ дом, да крыша крепка.</span>
Счет дружбы не портит. Счет дружбе не помеха.
Чаще счет, дольше (крепче) дружба.
Стал бы кормить и волка, коли б траву ел.
Враг хочет голову снять, а бог и волоса не дает.
Друг другу терем ставит, а недруг недругу гроб ладит.
Полюбил его, как собака палку. Люблю, что собака редьку.
Как кошка с собакой (дружны)
<span>Наживи хлевину, а там и скотину!
</span>
1.Король Ричард Львиное Сердце в плену. Его барт, принц Джон, сеет смуту.
2.Любовь леди Ровены к Уилфреду Айвенго. Изгнание Айвенго.
3.Айвенго в одежде пилигрима спасает еврея.
4.Турнир при Ашби, победа "Лишённого наследства", выбор королевы красоты.
5.Помощь Чёрного Рыцаря, тяжёлое ранение Айвенго.
6."Будьте осторожны - дьявол спущен с цепи".
7.Захват Буагильбером и де Браси отряда сера Седрика.
8.Де Браси у ног Ровены, Ревекка и Буагильбер.
9.Помощь Чёрного Рыцаря, освобождение Ревкии.
10.Де Браси и принц Джон в панике.
11.Суд над Ревеккой.
12.Чёрный Рыцарь - король Англии, Локсли - Робин Гуд из Шервурдского леса.
13.Победа Айвенго.
14.Прощение Бугильбера королём, свадьба Айвенго и Ровены, отъезд Ревекки с отцом.
15.Размышления Айвенго о Ревекке.