[пал'не] [згоран':а] [зам'іс'т']
Достигаючи вночі,суниці стають схожими на росу.
Ледве пробуджуючись від сну, я чую мамин голос.
Я встаю, позіхаючи з теплої постелі.
Сон ще не залишив мене, причаївшись у моєму вусі
У гущавині перегукувалися між собою птахи, ладнатись до ранкового концерту.
Зібравшись, геологи не поспішали в машину
Вітер натомившись,укладався спати на верхівках дерев.
Насправді, мені не дуже подобається прибирати, але моя матуся піклується про те, щоб в хаті була завжи чистота. Але коли з"являється вільний час я в неї питаю "Матусю, чи Вам допомогти витерти пил, помити посуд...?" Та вона звичайно відповідає "Да", і я берусь до роботи.
Я розчісую волосся.
Бабуся зібрала у полі золоте колосся
Сестра вирішила завдвння
Оборона Буші» тема: зображення героїчної оборони містечка-фортеці з метою затримки просування польської армії і надання можливості Богдану Хмельницькому дочекатися підмоги. «Оборона Буші» головна думка: героїзм та здатність до самопожертви заради рідного міста. В основу твору покладено реальні події, що відбувалися в 1654 році біля подільського містечка-фортеці Буші, жителям якого необхідно було затримати просування на схід польської армії, щоб дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги. Письменник подорожував Поділлям і зупинявся в цьому містечку, бачив руїни фортеці. Очевидно, історія оборони Буші справила на нього надзвичайне враження, що стало причиною написання повісті. Усі до єдиного захисники фортеці, захищаючись, готові загинути, але зберегти власну гідність. Козаки знають, що їм не встояти проти цілого полчища поляків і татар, однак у них є мета — затримати якомога довше ворога, аби не дати йому просунутися далі, дочекатися прибуття основних сил війська Богдана Хмельницького. Сильні й міцні духом запорожці твердо вирішують не здаватися, боротися до останньої краплини крові, щоб забрати із собою на той світ побільше ворогів, «продати себе щонайдорожче». Автор майстерно зображує підготовку до оборони, настрій мужніх чоловіків, їхні веселі жарти, хоч і стоять вони на порозі іншого життя, відчувають близьке дихання смерті. Кожний із них — це герой, справжня історична постать, не менш важлива у цій несправедливій братовбивчій війні, ніж особа самого Богдана Хмельницького. Автор чудово розуміє сам і дає відчути це й читачу, що без таких хоробрих воїнів ніколи не було б переможних походів великих козацьких ватажків. Тільки вміння пожертвувати власними інтересами, особистим життям, життям своїх рідних давало українцям у ті нелегкі часи шанс на відстоювання власної незалежності. Безперечно, піти на вірну смерть — це не таке просте рішення для молодих дівчат, Орисі й Катрі, які ще не бачили життя, не встигли насолодитися ним. Тим трагічнішим і самовідданішим є їхній подвиг.
