<span>Моє рідне місто — Донецьк. Загально відомо, що до 1924 року він звався Юзівка, а з 1924 по 1961 — Сталіне (Сталіно). Це адміністративний центр Донецької області з населенням близько 1000000.
Свою назву наше місто отримало від річки Сіверський Донець, що тече через північ Донецької області і є дуже красивою, широкою і вражаюче величною.
Влітку в ній гарно купатися, взимку — кататися на ковзанах. Річка є нашим помічником і нашою гордістю.
Загальновідомо, що Донецьк є великим промисловим та фінансовим осередком на сході України, його ще звуть «шахтарською» столицею, тому що в ньому є 24 шахти.
Російський вчений Дмитро Менделєєв провів в нашому місті 3 місяці в 1888 році. І потім написав: «Я був вражений невичерпаним багатством цієї землі...».
Історики стверджують, що геологи знайшли вугілля на глибині 1800 метрів, і в 1957 році було підраховано, що його поклади — 240 620 мільйонів тон.
Багато чоловіків, що живуть у Донецьку, працюють в галузі вугільної промисловості.
Але люди нашого міста не тільки вчаться або працюють. Вони ще й люблять відпочивати з родинами, або друзями-гуляти по вулицях, ходити до музеїв, парків, кінотеатрів і театрів. Ми дуже пишаємося меморіальним комплексом в центрі міста, пам'ятником Тарасу Шевченко, який є копією пам'ятників, що знаходяться в Онтаріо і Канаді.
Жителі міста витрачають достатньо зусиль, щоб навкруги було затишно і красиво. Донецьк відомий своїми чарівними трояндами, які тішать погляд з початку літа і до пізньої осені. Наше місто дуже гостинне і щире, завітайте якнайшвидше!</span> <span> </span>
Настав ранок. Сонечко сяяло як ніколи раніше. На вулицю вийшов якийсь чоловік. Він пішов до крамниці. Зайшовши туди, він подивився на усі полиці і взявши хліб поставив гроші продавчині на стіл. Йшовши додому він бачив багато людей, знайомих людей, але не міг згадати звідки він їх знає. Зайшовши до під'їзду він зрозумів що загубив ключі. Вибігши надвір чоловік почав шукати їх, але самому знайти їх було важко. Він довго ходив, шукаючи ключі. Почався холодний дощ. Чоловік намок. Він сів на лавочку біля дерев і просто заснув.
Висновок: без звертання і спілкування люди не можуть існувати!