Характер Васи и его отношение к жизни после встречи с Валеком и Марусей сильно изменились. Вася научился проявлять терпение. Когда Маруся не могла бегать и играть, Вася терпеливо сидел с ней рядом и приносил цветы. В характере мальчика проявилось сострадание и умение смягчать чужую боль. Он почувствовал глубину социальных различий и понял, что люди не всегда совершают плохие поступки (например, воруют) потому, что хотят этого. Вася увидел сложность жизни, начал задумываться над понятиями справедливости, верности и человеческой любви.
1.Царь с царицею простился.
2.Долго царь был неутешин.
3.Но царевна молодая.
4.На девичьник собираясь.
5.Зеркальце в ответе.
6.Весть царевну в глушь лесную.
7.Чёрт ли сладит с бабой гневной?
8.И молва трезвонить стала.
9.Но невеста молодая.
10.Час обеда приближался.
11.И царевна к ним сошла.
12.Братья милую девицу.
13.Ой вы, молодцы честные.
14.Братья молча постояли.
15.Между тем царица злая.
16.Раз царевна молодая.
17.Братья в ту пору домой.
18.В тот же день царица злая.
19.Тёмной ночки Елисей.
20.Елесей не унывая.
21.Ветер дале побежал.
22. Дома ту пору без дела.
23.Лишь её похоронил.
Описать понятие "счастье" невозможно, можно описать ощущения, чувства, состояние. Ощущение счастья может выражаться едва заметно, когда посмотришь в глаза человека, а они излучают радость, восторг. Или же "откровенное" счастье, когда человек способен полететь, взмыть к облакам, обнять всю землю.
<span>Бывает счастье, когда получил то, чего давно желал. А бывает, когда увидел закат невероятных красок или радугу в полнеба. </span>
<span>Человек -- странное создание. Он может годами помнить плохое, а хорошее забыть на следующий же день. Тогда как такому человеку представляется история его жизни? Как сплошной кошмар, одни обиды и неприятности, разочарования и болезни. Зачем тогда такому человеку дана жизнь? Он "кузнец своего счастья", он создатель своей обители, он художник, который окрашивает мир своими красками, он создатель своего круга друзей. На что же он жалуется? </span>
<span>У другого человека, казалось бы, ничего нет, он не оброс материальными ценностями, не устроил свой быт, но душа его поет, он открыт, он вмещает весь мир и готов поделиться тем, что доступно всем, нужно только уметь видеть и чувствовать. </span>
<span>Почему, например, старость выглядит так по-разному? Один пожилой человек вечно в суете, заботах, ему интересно жить, он торопится обменяться с жизнью впечатлениями, он выглядит молодо, от него заряжаешься здоровой энергией. А другой -- пенсионер, в вечной зависти к молодости, что ничего не успел, недоделал, недостроил, недолюбил. А кто мешает делать это сейчас? Ведь годы идут, и ты еще живешь! Ушла молодость и зрелость, пришла мудрая, добрая старость. Почему одних стариков любят, других нет? Одного увидишь на улице и влюбляешься, а от другого бежишь, сломя голову. </span>
<span>Счастье доступно в любом возрасте. Насколько богат внутренний мир человека, настолько и разнообразно ощущение счастья. Если малыш орет от того, что он хочет мороженого, в результате измотанные родители покупают ему вожделенное "Эскимо". Счастлив ли малыш? Нет, хотя на его лице читается явное удовольствие. Он просто получил тот сладкий кусочек, который хотел, а его родители будут впоследствии лечить его ангину или не смогут купить хлеб, так как деньги потрачены на сладость. Счастье должно быть объемным. Если оно касается тебя одним боком, то другим соединяет тебя с тем, что вызывает радость. Например, солнце -- это счастье: оно обогревает миллиарды людей, показывает мир в своих лучах. Оно одно на всех. Поэтому чем больше людей охвачено этим невероятным ощущением, тем богаче они будут проживать свои жизни, делясь им с окружающими.</span>
<span>Загалом образ Марусі має фольклорну основу. Починаючи з її зовнішності та закінчуючи рисами характеру, ми бачимо Марусю ідеальною українською дівчиною, яка ніби прийшла до нас із сумних та ліричних народних пісень.Образ Марусі є дуже гармонійним, бо її внутрішній світ і зовнішність однаково красиві та привабливі. Маруся працьовита, покірна, слухняна. Вона шанує своїх батьків, поважає своїх подруг. Вона живе у досить заможній родині, але не цурається роботи: працює і з батьком на полі, і в хаті, і біля худоби. Ця покірна та чиста дівчина надзвичайно богобоязлива. Проте її релігією є не тільки християнство, а й народна мораль — вірування і норми поведінки, що передалися їй від дідів- прадідів. Маруся вважає за гріх навіть ходити на вечорниці. Таку саму цнотливість, щ</span>ирість та вірність Маруся виявляє і в коханні: вона покохала Василя один раз і назавжди. Вона готова віддати життя за свою любов, але коли батько не дає згоди на шлюб із Василем, Маруся покірно погоджується. Сумуючи за Василем, вона щодня ходить до озера, пригортає до серця горішки, які подарував їй Василь.На образі Марусі позначився і вплив домінуючого літературного стилю — сентименталізму. Читач одразу помічає чутливість Марусі. Автор наголосив саме на її емоціях та почуттях, на внутрішньому світі своєї героїні.Важливу роль у створенні образів цієї повісті відіграє пейзаж: природа також передає почуття героїв та думки автора, налаштовує читача на відповідний лад.Образ Василя в повісті не просто яскравий та самобутній, він також допомагає розкрити образ Марусі. Василь уособлює парубка з народних пісень: він красивий, сміливий, порядний і розумний. Але його сентиментальність, на мою думку, дещо перебільшена, хоча це також данина стилю. Образ Василя від цієї чутливості трохи «програє», але твір загалом стає тільки емо<span>ційно наснаженішим, більш народним. Образ Марусі розкривається і через ставлення Василя до своєї коханої, Він жити не може без неї: побачивши свою Марусю мертвою, він починає плакати і падає на землю, немов неживий. Прощаючись із коханою, парубок також плаче. Таким чином автор підкреслює індивідуальність Марусі, усі позитивні риси її характеру, адже її так сильно покохав майже ідеал українського парубка XIX століття!Але, як каже стара латинська приказка, часи змінюються і ми змінюємось разом із ними. Сучасний читач навряд зрозуміє таку дивну покірність, смерть через розлуку з коханим або сльози парубка. З часом люди змінюються, змінюються їхні ідеали та світогляд. І сьогодні люди вже так не захоплюються дівчатами, подібними до Марусі. Але ми все одно маємо зберігати те найчистіше та найкраше у своїх серцях, шо передається від покоління до покоління протягом багатьох сторіч, незважаючи на те, наскільки сильно відрізняються наші епохи. І образ Марусі, майстерно створений Г. Квіткою-Основ'яненком, допомагає нам не втратити одвічних моральних цінностей нашої нації та всього людства.</span>
Ето написано в самой сказке. Еле живая, а глаза девичьи, погибельные, и голос как у молоденькой - так и звенит.
