Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною,
Трояндо молода, бо линули в імлі
Від тебе юні дні, злотисті мотилі,
I спогадів черву лишали за собою.
Чому так світяться громадою ясною
Зірки, до польської обернені землі?
Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі,
Сліди повипікав огненною сльозою?
О полько! Як і ти, я вмру на чужині.
Хай приязна рука мене хоч поховає!
Тут мандрівці ведуть розмови негучні,
І вчую я слова, що чув у ріднім краї,
Поет, складаючи тобі на честь пісні,
Побачить гроб і мій —для мене заспіває. Аналіз вірша
Сонет «Гробниця Потоцької» є своєрідною кульмінацією провідного для всіх чотирьох сонетів мотиву неволі дівчат-бранок ханського гарему і водночас підхоплює і розгортає символічний зміст образу фонтана із сонета «Бахчисарай».
Краплі джерельної води фонтана — це, за легендою, сльози прекрасної полонянки кримського хана Керім-Гірея — польки Марії Потоцької. Образ багатостраждальної бранки з сонета «Гробниця Потоцької» служить для ліричного героя циклу дзеркальним відображенням власних думок про своє життя на чужині.
Максим Рильський писав про цей сонет: «..."Могила Потоцької", в якій поет зв'язує думки про долю легендарної польки — долю, яка надихнула й Пушкіна ("Бахчисарайський фонтан"), — з думками про свою долю — це пристрасний вияв туги за рідною землею, рідною мовою, рідною піснею...
Тільки уява геніального поета могла створити такий образ: зорі, що палають на південному небі, — це сліди, випалені поглядом його землячки, які ведуть до вітчизни, куди їй не було вороття... як не судилося було повернутися на батьківщину й поетові».
Когда-то Дубровский и Троекуров были закадычными друзья и бывшими товарищем, но по вине Троекурова они крупно поссорились и Троекуров, используя подкуп судей, становится хозяином дома Дубровских. Младший Дубровский горячо переживает позор отца и не допускает того, чтобы его враг стал проживать в их доме, он сжигает дом, уходит в лес и становится разбойником. Желая отомстить заклятому врагу их семьи, Дубровский подкупает учителя-француза Дефоржа и под его видом проникает в дом к Троекуровым. Так случилось, что он влюбляется в дочь Троекурова, и Машенька отвечает ему взаимностью. НоТроекуров выдает свою семнадцатилетнюю дочь замуж за старого князя. Конечно, Дубровский пытается препятствовать этому неравному браку, получив согласие Маши, но …опоздал. В день свадьбы люди Дубровского окружают карету князя для того, чтобы освободить Машу, но она отказывает Дубровскому, потому что дала клятву верности князю. После этого Дубровский распускает свою банду и уезжает за границу.
Герои<span>
Владимир Дубровский </span><span>
Кирила Петрович Троекуров
Спицын
<span>Марья Кириловна
Троекурова князь
Верейский </span>
Андрей Гаврилович Дубровский, отец Владимира
Архип, старый крестьянин полковник
Парамошка
<span>учитель французского</span></span>
Мне больше понравился рассказ "Хирургия" . Рассказ получился очень забавным и смешным.
Молодой, красивый, смелый, храбрый, влюбленный, решительный, сильный.
Они добрые
Герда: Целеустремленная(т.е когда искала Кая), любила розы, слушать сказки бабушки, добрая, красивая, послушная.
Кай- любил розы, слушать сказки бабушки, добрый. красивый. послушный.
