Добридень моя любр тітко!
Як в тебе справи марійко!
Марійко можно спитати?
Скажи будь ласка олег котрий час?
А там і море, і гори, і поле, і синє безкрає небо.
Усі сиділи тихо і затамувавши дух.
Усе навесні розквітає:і квіти, і дерева, і трави.
Листя було скрізь: і на полу, і на крмшах.
Летить, летить сніжок через наші віконця.
Перші теплі дні. Скоро птахи оповістять про прихід весни-красуні. Сніжок розстанне і буде зустрічати її веселим журчанням. Люди скинуть важкі шуби, теплі шапки й шарфи й будуть насолоджуватися теплим весняним сонечком. Навколо почне зеленіти трава. У садках та по парках в квіти вберуться дерева. Настануть довгожданні свята.
Жив собі в лісі працьовитий павучок. Він дуже любив ткати рушнички.І наткав він стільки рушничків,що аж у скриню не влазили.От він подумав,що треба зробити нову скриню,взявши одного рушничка він вирушив на пошуки майстра жука-Рогача.На галявинці він побачив веселе товариство, яке відзначало день народження бджілки.Тут був і майстер.Павучка теж запросили у танок,і він вирішив подарувати іменинниці свого рушничка.Всім так сподобався рушничок,що павучок від радощів усім комахам подарував по рушничку.
Для кожної дитини її батьки найкращі. Так і для мене. І цей твір хочу присвятити моїй матусі.Це дуже вродлива і чуйна, добра й енергійна, люб’язна і весела, молода й життєрадісна людина. Не уявляю собі життя без неї. Бо вона виростила мене і навчила всьому, що я вмію.
Мою маму звуть Ірина. Коли дивлюся на неї, то її очі, брови, волосся нагадують про дідуся й бабусю. У неї дуже виразні зелені 0чі, як поля та гаї навесні, біля яких вона зростала. Волосся її чорне, кольором своїм нагадує зоране поле. Такі ж і брови, що тоненькими смужечками розташовані над очима.Моя матуся струнка та висока, завжди гарно, зі смаком одягнена.<span>У неї немає ворогів, бо вона завжди посміхається, не засмучує інших своїми проблемами. Навіть, коли сердиться, її очі світяться любов’ю. Тепло та ласка матері будуть мене зігрівати все життя.</span>
