Ответ:як на мене, зайвим словом може бути "берізка", адже в ньому немає ніякого правила на префікс, а в інших якраз таки є.
Объяснение:
Неправильно: Правильно :
Пренісши. / Принісши
Сважся. / Зважся
Сшивати. / Зшивати
Сжовклий / Зжовклий
(Телефона розмова)
-Алло. Привіт
-Привіт
-Ти бачила по телевізору нову колекцію від Dior
-Так я була шокованою коли побачила ці наряди .
-Як можна так було скомбінувати цей одяг .
-Я з тобою згодна . Я б ніколи такого не одягла .
-Я теж . мені тільки сподобався останій наряд .
-Він був неперевершеним .
-Завтра всі дівчата захочуть одяг з цієї колекції .
-Але цн не красиво я такого вдягти небуду. Я буду одягати речі які мені подобаються і які зручні .
-Це правильне рішеня . Я з тобою згодна .
-Дозустрічі . Я тобі зателефоную згодом потім тому що розпочинається "Супер модель по-українськи " Обожнюю це телешою тому що там гарний одяг і від українських дизайнерів .
-А на якому каналі мені теж хотілося подивитись .
-На новому .Дозустрічі.
-Пока буду чекати твого дзвінка .
Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.
<span>Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. </span>
<span>Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна. </span>
<span>Бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. Я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. А між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-Б, то не вирвався б звідти живцем. А якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. І найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях. </span>
<span>У дядька Матвія був найвищий пліт (огорожа), найзліший собака і найсмачніші яблука. </span>
<span>Я нізащо б не поліз у садок, якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем — Чровжова, у котру були закохані всі хлопці, серед них і я. Оля раптом заявила, що хоче яблук, і я, віддавши другові книжні й картуз, поліз через паркан. Нарвав повну пазуху яблук, хотів злазити з дерева, а там мовчки чекає на мене чорний і злющий Полкан. Я необдумано кинув у нього яблуко, він люто загавкав, і прибіг Дядько Матвій...
</span>Наші батьки були скупими на ласку, обережними на похвалу. Частіше лаяли й били, але чого вони варті, оті зроду-віку небиті, нелаяні діти?
<span>Нарешті прийшли довгождані літні канікули. Можеш робити все, що тобі заманеться — ганяти лісом, їздити на конях, робити набіги на чужі садки й городи. </span>
<span>Увечері прийдеш утомлений, повечеряєш окрайцем хліба з молоком — і спати! </span>
<span>Літні канікули найтісніше пов'язані з річкою. Мені здається, що люди, які виросли біля світлих веселих річок, не можуть бути злими або похмурими. </span>
<span>Ранньої весни ми бігали дивитись, як скресала крига, інколи навіть каталися на крижинах. Після сніжної зими ранньою весною село заливала повінь. Дорослим — клопоти, а дітям — радість. Хіба не цікаво поїхати вулицею на човні! Ми навіть у морський бій ходили на хлопців із сусідньої вулиці! </span>
<span>Річка наша — чиста і весела. У прозорій воді видно рибу. Безліч раків водилося в норах кручі під водою. Ми брали відро і йшли із братом Сергієм печерувати раків. Я пірнав, знаходив нірку, просовував туди руку й хапав рака зверху, щоб він не схопив клешнею. Брат складав їх у відро. Єдине, чого боявся — натрапити на гадюку. Набралося вже майже відро раків. І раптом, відчувши у норі щось холодне й слизьке. Я кулею вилетів із води. </span>
<span>Мабуть, у мене був такий вигляд, що братик з переляку побіг і перекинув відро. Ми озброїлись кийками, подивилися добре — гадюки не було. Зібрали раків, Сергій пішов набрати у відро води й... воно впало та втонуло. Лізти у воду я вже не наважився. От Сергіїще! Хоч це він втопив відро, мама лаятиме мене, бо я ж старший, а старші за все відповідають.</span>
