<span>Вольф - субтропічне рослина, водиться в Північній і Західній Африці, Азії, Америці. Всього на Землі налічується 17 видів цієї рослини. Вольф складається з кулясто-овального стеблинки 0,3-2,0 мм в діаметрі, листя і коріння немає. Ці кульки вільно плавають на поверхні води, споживаючи розчинені в ній поживні речовини. Цвіте Вольф дуже рідко і її квіти, величиною з шпилькову голівку, є найменшими у світі</span>
Кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. Візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! Жовтий, червоний, помаранчевий, багряний, золотий! Навіть вогняний! Коли я восени проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. Недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. От і український художник Федір Федорович Манайло не втримався, та й написав картину «Золота осінь». Аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи. На картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. Але більшість дерев ще зелені. Судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. Дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. Скоріш за все, це через кольори цієї картини. На полотні переважають барви теплих тонів. На передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. Поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. Трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. А сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. На задньому плані видніються сільські хатинки. Мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. І лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. А за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. У верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. З якого ледве зривається дрібний осінній дощик. Сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами. <span> Дивлячись на картину "Золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним.
</span>
Под воздействием солнечного тепла вода с поверхности озер, рек, морей, океанов и ручьев испаряется, превращаясь в пар. Пар очень легкий, он поднимается вверх, в воздух, где мельчайшие водяные капельки собираются в облака и тучи. Если же холодает, капельки сливаются — сотни тысяч их образуют одну полновесную каплю. Такие капли становятся уже слишком тяжелыми для того, чтобы продолжать свое парение в небе, они падают на землю — идет дождь.
Земля - єдина населена планета Сонячної системи.
Капітан нарешті побачив землю.
На Україні найродючіша земля.
Н. Двадцять один
Р. Двадцяти одного
Д. Двадцятьом одному
Зн. Двадцять один
Ор. Двадцятьма одним
М. Двадцяти одному.
Н. Сімсот сорока один
Р. Семиста сорока одного
Д. Семиста сорока одному
Зн. Сімсот сорок один
Ор. Семистами сорока одним
М. Семиста сорока одному
Н. П'ятсот п'ятдесят п'ять
Р. П'ятисот п'ятдесят п'ятьох
Д. П'ятистам п'ятдесят п'ятьом
Зн. П'ятсот п'ятдесят п'ять
Ор. П'ятьмастами п'ятдесятьма п'ятьома
М. П'ятистах п'ятдесят п'ятьох
Н. Шістсот сорок вісім
Р. Шістсот сорока вісьмох
Д. Шістьомстам сорока вісьмом
Зн. Шістсот сорока вісім
Ор. Шістьмастами сорока вісьма
М. Шістьохстах сорока вісьмох