Веселое слнце за окном
перелетные прилетают пцицы
все дети играют за окном
Було колись на світі королівство, яке мало назву Україна… Щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням вічного сонця. Задумливі степи зі своїм високим різнотрав’ям, широкі поля золотої пшениці, що грає хвилями. Густі стародавні ліси, гірські вершини, які здіймаються високо в небо, сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі. Калина край вікна, яка чарує білим цвітом навесні та сяє червоним намистом, восени, похилена верба, прекрасна у своїй зажурі, маленькі хати, що немов хустини біліють поміж зеленими садками. А квіти… Яких тільки квітів тут не має! І чорнобривці, і голубі, наче дівочі очі, волошки, ніжні незабудки, горді троянди, сором’язливі лілії, червоні як жар маки, айстри, півонії, півники… Всю цю красу можна побачити біля кожної української хати.
Україна – країна трагедій та краси, країна, де найбільше люблять волю, але найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.
Велична і трагічна історія була в держави. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити народ.
Ось і знову напад… Сусідній король вирішив відвоювати частину території України. Оголосив війну, надіславши своїх воїнів. Тож матері, дружини, сестри, зі слізьми на очах, відряджали своїх синів, чоловіків, братів, батьків на захист свого краю.
Зійшлися два війська в бою… Звичайно перевага була на боці війська України, адже кожен мав у своєму серці любов до власної землі…
Пройшов час, завдяки подвигам воїнів-патріотів, які віддавали своє життя не замислюючись, українське військо здобуло перемогу. Показавши, що не можливо здолати народ, в якого в серці горить іскра єдності, любові та добра.
З того часу королівство процвітає, а народ живе в мирі та достатку. Воно стало на стільки могутнім, <span>що більше ніхто не насмілився зазіхнути на цілісність Україна.</span>
На балконе номер 8, ой-ой-ой
мы сидели с братом костей, тьфу ты грех какой
весело было нам, амбаритурирам
все мы делим пополам, правда? ага.
мы с балкона полетели ой-ой-ой
локтем барышню задели, тьфу ты грех какой
весело было нам, амбаритурирам
все мы делим пополам, правда? ага.
Изжелта-серый, сверху рыхлый, исподнизу твердый, скрыпучий песок.. . песок без конца, куда ни взглянешь!
<span>И над этой песчаной пустыней, над этим морем мертвого праха высится громадная голова египетского сфинкса. </span>
<span>Что хотят сказать эти крупные, выпяченные губы, эти неподвижно-расширенные, вздернутые ноздри -- и эти глаза, эти длинные, полусонные, полувнимательные глаза под двойной дугой высоких бровей? </span>
<span>А что-то хотят сказать они! Они даже говорят -- но один лишь Эдип умеет разрешить загадку и понять их безмолвную речь. </span>
<span>Ба! Да я узнаю эти черты.. . в них уже нет ничего египетского. Белый низкий лоб, выдающиеся скулы, нос короткий и прямой, красивый белозубый рот, мягкий ус и бородка курчавая -- и эти широко расставленные небольшие глаза.. . а на голове шапка волос, рассеченная пробором.. . Да это ты, Карп, Сидор, Семен, ярославский, рязанский мужичок, соотчич моя, русская косточка! Давно ли попал ты в сфинксы? </span>
<span>Или и ты тоже что-то хочешь сказать? Да, и ты тоже -- сфинкс. </span>
<span>И глаза твои -- эти бесцветные, но глубокие глаза говорят тоже.. . И так же безмолвны и загадочны их речи. </span>
<span>Только где твой Эдип? </span>
<span>Увы! не довольно надеть мурмолку, чтобы сделаться твоим Эдипом, о всероссийский сфинкс! </span>
<span>Творчество И. С. Тургенева– это мир, до сих пор неизведанный. Многие пытались и пытаются исследовать Тургенева, но нет ещё ни одного, кто бы твёрдо и уверенно мог сказать: «Я знаю всё Его творчество, знаю каждую строчку его произведений, могу точно сказать вам, что значит то или иное слово». Да это и понятно! Просто невозможно проанализировать творчество Тургенева полоностью, даже если посвятить этому всю жизнь .А труды тех, кто пытался всё-таки проделать это, нельзя назвать полными и глубокомысленными. Всегда что-то или не до конца понято, или вообще рассмотрено поверхностно.я точно не знаю</span>
