Чіпка був розумним дитям, але якимось невеселим, вовчкуватим, тихим. Не раз у тексті акцентується увага на його погляді — то палкий, то «бистрий, як блискавка», а то й хижий. Чіпка для дітей був «виродок». І запам’ятав він це на все життя. Ховаючись від глузування в обіймах і казках баби Оришки, хлоп’я чітко для себе усвідомило, що то люди погані, що все «через людей… Все то винні люди!» Зростаючи самотнім, фактично тільки в товаристві баби Оришки (бо мати, хоч і любила його, проте часто сварила й била так, що синці не сходили й по місяцю), Чіпка рівняв «казку до життя, а життя до казки». А то, мабуть, теж наклало відбиток у дорослому житті, бо так і залишився Варениченко поза межами суспільства, не вміючи і, головне, не бажаючи пристосовуватися до нього. Малий Чіпка занадто швидко ставав дорослим, відчуваючи несправедливість, «і прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла виростала — і сторонився він людей далі та далі…»Одна з найголовніших рис, яка Притаманна йому генетично, зростала в ньому й досягла величезного розміру, — це абсолютне невміння прощати. Ще давно в дитинстві в його серці заворушилося щось лихе, «недобре, невпокійне… Розбуджене, воно не давало йому забутися, ніколи не прощало нікого, коли бачило яку помилку…» Чіпку характеризує й абсолютна невпинність у власних бажаннях. І хоч зрозуміло, що у свій час «бозя» став безоким виключно через дитячу дурість, але та Божа сліпота відносно Чіпчи-ної долі стала роковою.Головний герой не боїться нікого й нічого. Але найстрашніше те, що в голові Чіпки міцно залишилась, ніби аксіома, думка: «Винуваті люди». Безперечно, надзвичайний вплив на формування такої суперечливої особистості, як Чіпка, чинило суспільство, ті умови, в яких він виріс, а також наслідувані риси характеру. Але ж убивство невинних людей, а тим більше дітей, виправдати не можна нічим. Надзвичайно психологічно напруженим, страшним є епізод, коли у двері хати Варениченка стукає мале дівча в закривавленій сорочці, яке встигло втекти від убивць. А один із тих убивць Чіпка. Дізнавшись цю жахливу новину Галя скрикує: «Так оце та правда?! Оце вона!!!» Виходить, що правдолюбець, борець за справедливість вирізав усю родину! Адже це звучить дико. Не витримує цього дружина Чіпки, не дочекається й із Сибіру свого сина Мотря.<span>
</span>
<span>робинзонада поджанр приключенческой литературы, который стал выходить за романом Дефо«Робинзон Крузо<span>» (1719) где описывается выживание одного или несколько людей на острове </span></span>
Существует несколько крупных тематических циклов народных песен:
события второй половины XIV века ("Взятие Казани", "Гнев Грозного на сына" и др.);
эпизоды восстания Степана Разина, войны против турок и татар ("Взятие Азова", "Оплошность казаков");
жизнь Петра I ("Казнь стрельцов", "Полтава", песни о кончине Петра I);
восстания К. Булавина и Е. Пугачева ("Судил тут граф Панин вора Пугачева... ", "Емельян ты наш, родной батюшка! ");
события Отечественной войны 1812 года.
Одним из любимых героев исторических песен был Ермак, открывший для России путь в Сибирь. В исторических песнях показываются следующие моменты из жизни Ермака: его избрание атаманом, нападение на турецкий флот и освобождение русских пленников, заключение в турецкой тюрьме, взятие Казани и Астрахани, завоевание Сибири, явка к царю с повинной и сообщение о завоевании Сибири, гибель.
Тётя (ё) Оля (О) и тётя (ё) Галя (а) работают (о) на фабрике (а). Тётя (ё) Оля (О) вяжет (я) пушистые (и) шарфы (ы). Тётя (ё) Галя (а) вяжет (я) теплые (ё) кофты (о).
