Н шістсот сорок один
Р шестисот сорока одного
Д шестистам сорока одному
З шістсот сорок один
О шістьмастами сорока одним
М на шестистах сорока одному
Подорожні :
Префікс - по ;
Суфікс - н ;
Спосіб творення слова - префіксально - суфіксальний ;
Минулого року сусід дав мені маленького песика. Назвали його Бурком. Маленьким він частенько бурчав, коли просив їсти.<span> Він має гарну будку та бігає по подвір’ю<span>. </span>Підстрибує та леститься до мене. Сумним поглядом проводжає до школи. Коли я приходжу, він радісно має хвостом, вітає мене. У вільний час, ми розважаємось. Я кидаю далеко палку. Він радо приносить її мені. Бурко охороняє наш дім. Вночі гавкає на одиноких перехожих. Хвалиться нам, що добрий охоронець. </span><span> Бурко є моїм домашнім улюбленцем.</span>
«Людина й зброя» - добуток, в якому розповідається про Велику Вітчизняну війну, але спрямовано воно проти війн, проти безглуздої загибелі кращого, що є на світі, - людини. Ця ідея виражена в останніх рядках роману: «Навіть гинучи, будемо твердо вірити, що після нас стане інакше й все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи в сонячний день перемоги останню бомбу, скаже: це був останній кошмар на землі!» Як всім учасникам війни - цієї й всіх попередніх, - хотілося вірити, що вона остання, що над головами їхнього нащадків буде завжди чисте блакитне небо! Яка страшна трагедія була для всього людства, коли матері думають про те, що їхнім дітям краще не народитися! Вони хочуть народити своїх дітей для радості, для щастя - от для чого приходить людина в життя, от для чого тільки й варто родити! Що ж зробила з людьми війна? Вона в корені змінила їхній світогляд, їхнє відношення до свого народу, землі, Батьківщині. Вони стали дорожити цим усім у сто разів більше. Але як же страшно, що все це людина усвідомлює під час нещасть і війн!