Привіт!
- Привіт, як ми з тобою давно не бачились!
- Так, дійсно. Які в тебе плани на майбутнє?
- На даний час планую закінчити школу.
- А далі куди?
- Знаєш, мені зараз доводиться дуже часто чути від дорослих як важливо знайти своє місце в житті.
- Так, а я раніше задумувався над цим питанням, і мені хотілося б стати юристом. Як ти вважаєш це свідомий крок чи ні?
- Так, звісно. Адже ця професія передусім пов'язана із бажанням робити людям добро.
- Дякую за підтримку ... Бувай!
- Будь ласка! Щастя тобі...
Н.в круглолиций, круглолиці
р.в круглолицього,круглолиціх
д.в круглолицьому,круглолицім
ор.в кроглолицим,круглицими
зн.в круглолицього, круглолиціх
м.в на(у) круглолицьому,на(у) круглолиціх
кл.в круглолиций,круглолиций
Білолиций, бліднолиций, бруднолиций
Більше форм має слово далекий
Я люблю весну квітне з дерев виглядають бруньки квіти встають із землі .Це все дуже гарно сонце яскраве виглядає.Як довго я не бачив цього сонця .Все виблискує на сонці ,люди ідуть на город садити квіти :тьольпани,троянди,ромашки тощо.
Я люблю весну ?
Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг – п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на плечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Коли мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дуже гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила зеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж він меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно. Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка, хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву пташинку (За О. Копиленком).
Ріки, ліки, віки. ріки, ріпи.