Я довго міркував над темою твору. Я не міг вирішити, яка саме квітка моя улюблена. Всі квіти, які ростуть у садку та на клумбах – дуже красиві. Мені подобаються білі хризантеми, червоні тюльпани, прості польові ромашки. Але моя улюблена квітка – це все-таки троянда!Трояндові кущі в нашій країні висаджують на клумбах, щоб прикрасити вулиці та садиби. Закохані чоловіки дарують своїм обраницям букети з цих квіток. Троянду недаремно вважають королевою квітів. Ії пелюстки пишні і водночас ніжні. Особливо приємно споглядати, коли в цих ніжних пелюстках ховається краплина роси. Вона нагадує маленький дорогоцінний камінець.А який божественний аромат має троянда! Тільки за один аромат ця квітка гідна королівської корони. Він привертає увагу яскравих метеликів, смугастих бджілок. Вони запасаються в троянди солодким нектаром. Троянда дарує навколишньому світові не тільки свою красу, вона до того ж корисна.Красуня-троянда росте на довгій та стрункій стеблині. Часто ця стеблина вкрита гострими шипам. Але це не відштовхує мене від моєї улюбленої квітки. Я розумію, що троянда просто має захищатись. Було б дуже прикро, якби таку красу поїли якісь шкідники або домашня худоба.<span>Існує безліч видів троянд: яскраво-червоні, темно-бордові, білосніжні, рожеві, кремові, жовті та інші. Вчені навіть вивели сорти з чорними пелюстками! А я серед цього розмаїття люблю саме червоні та рожеві троянди. Хоча білі теж прекрасні… Всі троянди дуже гарні, і складно вибирати серед них найкращий сорт. Я всією душею люблю цю квітку та завжди радію, коли бачу її.</span>
<span>1)захар беркут-сивий, як голуб,звиш 90-літній старець
2)він був правдивим образом давніх патріархів,батьків і провідників цілого народу
3)незважаючи на глибоку старість захар беркут був іще сильний і кремезний
4)"життя лиш доти має вартість,-говорив він частенько,-доки чоловік може допомагати іншим..."</span>
Школа – это начало начал. Она, как никто и ничто другое, превращает человека в личность. Именно там мы начинаем раскрываться, делать первую достойную заявку о себе миру.
Школа – это первый шаг к самостоятельной жизни. Ведь многое происходит впервые: и первый урок, и первая победа, и первое серьезное поражение, и первая любовь.
В школу мы приходим робкими, застенчивыми и неумелыми. С рук в руки передают нас родители первой учительнице. А сколько было переживаний, но нам повезло с первой учительницей – доброй, мудрой. Она стала нам второй мамой. Учительница научила нас не только читать и писать, а и дружить, понять, что родина начинается «с картинки в твоем букваре».
Ведь школа – это не только общеобразовательный центр, это школа жизни. Мы учимся здесь важному: быть честными, отзывчивыми, целеустремленными, уметь жить в коллективе. В школе мы строим свое «Я» по кирпичику, тяжело, медленно, осторожно. Помогают нам в этом наши учителя. Мне очень повезло – они не только учителя, но и друзья. Друзья, которые дадут мудрый совет, подставят плечо и укажут правильный путь заблудившемуся. Их внимание к нам, терпение вызывает восхищение, а душу переполняют слова благодарности. Школьные учителя учат нас преодолевать себя, свою лень, неорганизованность, не останавливаться на достигнутом и идти вперед.
Вона стояла побіля стола.
Вона побачила, що з-попід ліжка вилізла кішка.
Він вийшов з - посеред кімнати.
Учись людино , у землі -добра святого , щедрості й любові. Зійди сонце-під моє віконце , та засвіти ясно. Справді сонце вставало , і оглядало світ . Люди в радості й горі -ми потрібні одне одному ! Мабуть , від учителя , я взяв святу любов до книжки.
