Срочно нужно сложить план тексту Довгий час свого розвитку пройшла українська хата — від приземкуватої землянки до чепурної, що
Срочно нужно сложить план тексту
Довгий час свого розвитку пройшла українська хата — від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала увесь світ, оселі з білими стінами, вишневими садками, палахкучими рушниками на покуті, мальованими коминами і терпким запахом рути-м'яти на долівці.
Інтер'єр українського житла мав свої особливості.
Головною спорудою в хаті була піч, яка завжди займала вну¬трішній кут із боку вхідних дверей і була обернена до фасадної (чільної, передньої) стіни. По діагоналі від печі розташовувався парадний кут (червоний кут, покут, святий вугол), де були ікони, прикрашені рушниками, квітами, пахучим різнотрав'ям.
Крім обмазки стін, у багатьох селах робили настінний розпис, переважно рослинним орнаментом; ним прикрашали сволоки, стелю, піч.
Щодо останньої, то по ній оцінювали господиню. У народі казали: яка піч— така і господиня, не змащена в хаті піч— все одно що не вмита дівчина.
Уздовж причілкової стіни (з одним, двома вікнами) ставили стіл. Біля нього попід тильною стіною — довгу дерев'яну лаву, маленький ослінчик. Зліва знаходилась скриня для домашнього скарбу. Між піччю та причілковою стіною будували дерев'яний настил — піл, де спала родина.
У хаті встановлювали лави, які прикрашали у свята рядни¬нами й килимами. Біля дверей (чи над ними) робили дерев'яні полички (мисник, судень), жердки-перекладини для плетення ро¬гож, личаків; жердка для підвішування кросен ткацьких верстатів і жердки-сушилки.
Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Збивали її переважно з червоної глини. Щосуботи і перед святами «землю» змащували спеціальним розчином і, коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав'ям: татарським зіллям, м'ятою, чебрецем тощо, і в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювалися навпроти печі.
