Антична культура<span> - унікальне явище, яке дало загальнокультурні цінності буквально у всіх галузях духовної та </span>матеріальної<span> діяльності, а тому </span>античність<span> - це та частина духовного досвіду всього людства, і основа формування культур багатьох країн, особливо європейських. </span>
Античністю<span> (від лат. Antiguus - «стародавній») прийнято вважати особливий період розвитку Стародавньої Греції та Риму, а також тих земель і народів, які перебували під їхнім </span>культурним<span> впливом. Хронологічні рамки цього культурно-історичного явища збігаються з часом </span>існування<span> самих античних держав з XI - IX ст. до нашої ери і до V століття нашої </span>ери <span>(з часу становлення античного суспільства в Греції до загибелі Римської імперії). Антична </span>культура<span> виникла в умовах рабовласництва, коли </span>світогляд людини<span> вкладалося в </span>міфологічне мислення<span>. Поштовхом для розвитку культури, особливо науки і мистецтва, стала наявність елементарних природничо-наукових знань та писемності; все це є особливо античної культури. </span>
<span>У різні епохи </span>античність<span> надавала вплив на інші культури, тому невипадково до античності став виникати не тільки естетичний, але і науковий інтерес. Це мало місце і в </span>Середньовіччя<span>, і в епоху </span>Відродження<span>. В епоху Просвітництва, коли людство повернулося обличчям до науки, стали з'являтися наукові </span>роботи<span>приватних осіб, де узагальнювався досвід грецьких і римських відкриттів. У кінці XVIII - початку XIX століть античним спадщиною стали займатися вже держави (особливо європейські): розроблялися і фінансувалися цілі проекти по античних дослідженнях. Проводилися розкопки, організовувалися музеї, створювалися перші наукові праці про античну культуру, особливо мистецтві. Невпинне інтерес до питань античності, пронесений через XIX століття, зберігся і в столітті XX: і зараз триває всебічне вивчення античності. І все-таки до цих пір багато антіноведи вважають, що </span>історія<span> античної культури, зокрема мистецтва, ще не написана.</span>
<span>Начинается поэтический рассказ со знакомства читателя с царем Матвеем и его женой, царицей. Прожили они вместе много лет, все было прекрасно, но одно омрачало их союз - не было в семье детей. И вот однажды пошла грустная царица к ручью, села на его зеленые берега и принялась горько плакать. Но слезы ее не остались безответными, молодую женщину пожалел рак и приполз к ней. Он сказал, чтобы та не печалилась, в эту ночь она забеременеет, а через положенное время родит дочь. На такую прекрасную весть ответила царица благодарностью, но тот уже исчез. Оказывается, рак был пророком, и его предсказания сбылись. Вот на такой позитивной ноте начинается сказка, а соответственно и ее краткое содержание. «Спящая царевна» (Жуковский В. А.) продолжается радостным событием – у знатных особ родилась прекрасная малютка. Дальнейшее повествование у двух великих поэтов - Пушкина и Жуковского - разнится. В первом случае мать умерла при родах, во втором – нет. Василий Андреевич рассказывает, что счастливые родители решили позвать на пир волшебниц. Об этом прямо сейчас поведает краткое содержание. «Спящая царевна» (Жуковский В. А.) - прекрасное произведение, которое будет интересно не только детям, но и взрослым. Итак, малютка была так прекрасна, что даже сложно описать, насколько. И вот в честь рождения красавицы к ней прибыли чародейки. - Читайте подробнее на FB.ru: </span><span>http://fb.ru/article/158818/spyaschaya-tsarevna-analiz-glavnyie-geroi-i-kratkoe-soderjanie-spyaschay...</span>
Пословицы о семье.
1.Не надобен клад, коли в семье лад.
Пословицы о родине.
1.Родина- мать, умей за нее постоять.
2.Своя земля и в горсти мила.
Я так понял 73, но это может быть не правильно