Начнем с 20 века, поддержка, Вторая Мировая отпор: Вьетнам, Афганистан да и вообще Россия всегда дружила с Америкой когда президент был республиканцем!
Значит жил себе человек поживал ни кого не обижал, ни у кого не воровал, так сказать жил по совести. И вот однажды он обманул товарища. Собственно он и не хотел его обманывать, но так получилось. Солгал, соврал, замарался можно сказать. И не дает ему с тех пор этот поступок не поступок покоя. Что-то скрежет его душу - первый день, второй день. На третий вспомнил он, что можно ведь покаяться и пришел он к Богу в молитве и покаялся и получил же ведь вечную жизнь, надо сказать. И сказал ему Бог в его совести надо бы тебе и перед этим человеком стать правым и вернуть ему все что ты ему должен. Так он и поступил. И живет теперь он довольный с чистой совестью :))))
Чингиз Хан думаю правильно
Вавилон залишив після себе знамениту за Біблією вавилонську вежу, яка була грандіозним семиярусним зик- куратом висотою в 90 м, зі святилищем, яке блискотіло ззовні блакитно-червоними глазурованими цеглинами. У Вавилоні було збудоване і друге чудо світу — висячі сади Семіраміди. Це була багатоярусна будівля з прохолодними приміщеннями на уступах, де посадили квіти, кущі та дерева, що зрошувалися за допомогою величезного водопідйомного колеса, яке обертали раби.
Розквіт Вавилону припадає на правління царя Хаммурапі.
Закони Хаммурапі складалися з 282 статей, з яких повністю збереглося 247. Норми права кодексу були практично вільними від релігійного впливу. Закони були упорядковані за певною системою: порядок судочинства, майнові відносини, шлюб і сім’я, знаряддя праці, захист особи. Кодекс не передбачав рівності перед законом різних соціальних груп. Наприклад, за крадіжку худоби у вільної людини штраф утричі більший, ніж за крадіжку в залежної. Приватна власність суворо охоронялася. Будь-яке посягання на рухоме чи нерухоме майно, на рабів чи худобу каралося штрафом у 10-30-кратному розмірі або ж, що частіше, — смертю. За крадіжку майна палацу і храму, за купівлю без свідків у неповнолітнього чи раба, за грабунок і навіть за мародерство під час пожежі загрожувала смертна кара. Узагалі смертна кара згадується в законнику в 30 випадках. Становище чоловіка і жінки теж не було рівним. Чоловік сплачував тестеві викуп чи приносив шлюбний дарунок (ст. 160, 159), після чого жінка ставала залежною від нього. Подружню зраду чоловік на свій розсуд міг карати смертю (утопленням дружини), якщо було достатньо доказів. Успадкування відбувалося двома шляхами: за законом і за заповітом.
