«Реве та стогне Дніпр широкий..» - саме ці рядки класика української літератури Тараса Шевченко одразу спадають на думку при згадці про Дніпро. Ця річка стала своєрідним символом усієї країни, природним багатством та історичною пам’яткою. Географічно розділивши сучасну Україну майже навпіл, Дніпро в той самий час є об’єднувальною ланкою між двома берегами, адже не зважаючи на різницю в суспільно-політичних поглядах усі українці надають Дніпру загальнонаціонального значення.
Спокійна та широка, ця річка завжди вважалася символом величі. Дніпро є третьою за довжиною та площею річкою Європи. Його могутні хвилі прокладають шлях рівнинами України. Не можна оминути й історичного значення Дніпра, адже він з давніх давен пов'язаний зі слов’янськими племенами. Для них від слугував єдиним шляхом сполучення, що потім призвело до об’єднання племен в єдину Київську Русь. Крім того, саме на Дніпрі з’явилася гордість українського народу – Запорізька Січ. По Дніпру козаки здійснювали свої легендарні походи на турків.
Багато письменників, поетів та художників зображували красу Дніпра у своїх творах. Наприклад, взяти хоча б картину Архіпа Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі» чи «Лід на Дніпрі» Івана Айвазовського. Скільки величі, чаруючої краси в цій річці. Якщо розглядати Дніпро в літературі, то можна сказати, що в деяких творах від був фоном передачі настроїв головних героїв, а в деяких – і сам головних персонажем. Не можна не зазначити з якою любов’ю про Дніпро завжди писав Тарас Шевченко:
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра...»
Як не сповнитись поваги до цієї могутньої, величної та спокійної ріки, яка була свідком становлення, розвитку, та, сподіваймося, розквіту нашої країни, яка зберігає увесь наш культурно-історичний досвід. Дніпре, ти чарівний!
Сполучник - це службова чатина мови. Сполучники не відповідають на питання і не є членами речення.
Сполучні слова -це займенники і прислівники. Вони відповідають на питання і є членами речення. У ролі сполучних слів виступають такі займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки; та прислівники: де, куди, звідки, як, коли, доки, поки.
Кожен з нас стикається з таким поняттям як робота. Робота, як правило, розуміється як щоденна діяльність у наймача або «на себе». А для когось це може бути навчання в школі, коледжі чи університеті. Для когось робота - це прибирання по будинку, приготування їжі, догляд за дитиною. Будь творчий процес, а також саморозвиток можна назвати роботою. При цьому, це обмін зі світом знаннями, вміннями і навичками на будь-які блага, матеріальні чи нематеріальні. Це можуть бути не тільки гроші, як результат успішно виконаної діяльності, а й визнання іншими людьми того, що те, що людина робить, він робить добре. І цей обмін повинен бути обов'язково. Таким чином, відбувається процес повернення тієї енергії, яку витрачає людина на виконання будь-якої діяльності.
Однак дуже часто в цьому взаємообмін відбувається перекіс. І, коли на виконання будь-якої діяльності систематично витрачається більше енергії, ніж очікується віддачі, можна говорити про емоційний вигорянні або відсутності визнання. Наприклад, дружина прибрала в будинку, приготувала вечерю, але чоловік не помітив, не сказав слів подяки, або прийняв це як належне. Або, якщо художник малює картини, але їх ніхто не купує. І якщо такі ситуації будуть періодично повторюватися, рано чи пізно настане втома і відсутність бажання що-небудь взагалі робити. І тоді можна почути таку фразу: «Мій праця не визнаний». Таким чином, відбувається зниження мотивації, людині здається, що його робота нікому не потрібна і не має сенсу.
Що ж таке визнання. Визнання - це оцінка не тільки нашої діяльності, а й оцінка нашої особистості. Згідно гуманістичної теорії Абрахама Маслоу, потреба в повазі та визнання стоїть на вищих щаблях піраміди потреб людини. Наявність визнання допомагає самореалізуватися і самоактуалізуватися людині, тобто не тільки ефективно реалізувати свої здібності, а й отримувати задоволення від своєї роботи. Задоволення потреби у визнанні дозволяє нам наповнюватися впевненістю в собі, усвідомленням своєї корисності, важливості та потрібності.
Природно, що відповідь на питання, скільки мені потрібно повернутих благ на витрачену мною енергію, суто індивідуальний. Проте, причину відсутності визнання, на мою думку, потрібно шукати в собі і насамперед, поставити собі кілька запитань:
Чи актуальна моя робота в даний момент часу?
Тверезо Чи я оцінюю реальність?
Наскільки моя праця корисний іншим?
Наскільки я адекватно оцінюю свою роботу?
Як я можу про себе заявити?
Наскільки я сам визнаю те, що я роблю?
Заради чого я роблю свою роботу?
Як часто буває так, що не визнаний сьогодні, людина стає визнаним завтра. Також ключовим моментом є наше вміння заявляти про себе світові. Наприклад, якщо який-небудь фахівець ефективно виконує свою роботу, але при цьому не заявляє про те, що йому необхідне підвищення зарплати, то ймовірність того, що він його отримає, зменшується. Або, якщо фотограф робить дуже красиві знімки, але не виставляє свої роботи, то, як же суспільство може побачити його роботи і визнати фотографа?
<span>На мою думку, визнання також приходить тоді, коли ми любимо свою роботу, вкладаємо в неї душу. Коли нам подобається те, що ми робимо, ми посилаємо світу сигнал своєї впевненості, і світ відгукується. Також, хотілося б відзначити про прив'язуванні до результату. Як правило, досягнення великих результатів відбувається, коли ми не думаємо про результат нашої роботи (престиж, успіх і т.д.), а насолоджуємося процесом. І тоді результат приходить як би сам собою.</span>
У головних героїв казки імена говорять про характер. Наприклад, старша дочка царя Плаксія -- Нудота, середня -- Вай-Вай, молодша -- Плакота. Навіть, у самого ім'я -- Плаксій. Ці герої нудні, дурні, позбавлені почуття гумору, не бачать радощів життя. Їх життєві цінності полягають у лінощах, неробстві.
Добрий дядько Лоскотон зовсім інакший, в нього життєві цінності -- це дарувати радість та щастя оточуючим, він також має ім'я, яке говорить про його якості.