Тут не сказано чем именно он болеет
..............Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:
На роботі — замерзає, коло миски — пріє....................
так и отвечай ( На роботі — замерзає, коло миски — пріє)
1. Прагнення свободи. (Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.)2. Працьовитість. (Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, протевони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона є антигуманною за своєю суттю.)3. Суспільно-громадянські погляди. (Обидва герої ненавидять кріпосний лад,він неприйнятний для них своєю принизливістю.)4. Порядність, чесність. (Героям властива неабияка порядність, взаємодопомога, вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного.)5. Соломія. (Соломія — не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатнапримиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.)6. Остап. (Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який від<span>чуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.)</span>
1.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.
2.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...
Юхрим Бабенко - достатньо хитрий персонаж. Він також є нечесним, користливим.
Це можна гарно бачити в епізоді, коли Бабенко просить у хлопчика насіння. Також автор показує його небайдужим до гарних дівчат.