В 2. журнал "Современник" В 3.1) И.В. Гурко д) осада Плевны 2) П.С. Нахимов г) Синопское сражение 3) А.В.Суворов а) переход российских войск через Альпы 4) М.И.Кутузов в) Бородинское сражениеВ 4. 3) "Грачи прилетели " ( Саврасов). Авторы других картин не были передвижниками.В 5. П. И. Пестель "Конституция - государственный завет"В 6. Николай Первый.
Император
1)Возглавлял армию.
2)Заключал и отменял законы.
3)Был судьей.
4)Назначал чиновников.
Хрестові походи – це дуже велика тема і по ній написано не один десяток книг та іншої наукової літератури. У цій же статті ви дізнаєтеся про хрестові походи коротко – тільки самі ключові факти. І почати, мабуть, необхідно з визначення поняття.
Хрестові походи – ряд військово-релігійних походів монархій християнської Західної Європи проти ісламського Близького Сходу і язичницьких слов’ян (литовці). Їх хронологічні рамки: XI – XV ст.
Хрестові походи можна розглядати у вузькому і широкому сенсі. Під першим ми маємо на увазі походи з 1096 по 1291 рр. в Святу Землю з метою звільнення Єрусалиму від невірних. А в широкому сенсі сюди ще можна додати війну тевтонського ордена з язичницькими державами Прибалтики.
Причини хрестових походів у Святу Землю
Економічні проблеми Європи. Папа Урбан повідомив, що Європа вже не може прогодувати саму себе і всіх людей, що живуть тут. І саме тому він вважав за необхідне захопити багаті землі мусульман на Сході;
Релігійний фактор. Папа вважав неприйнятним той факт, що християнські святині (Гроб Господень) знаходяться в руках невірних – тобто, мусульман;
Світогляд людей того часу. Люди масово кинулися в хрестові походи перш за все тому, що за допомогою цього вони спокутують всі свої гріхи і потраплять після своєї смерті в Рай;
Жадібність католицької церкви. Папство бажало не тільки збагатити Європу ресурсами, але перш за все воно хотіло наповнити свої гаманці новою землею та іншими багатствами.
Причини походів в країни Прибалтики
Знищення язичників. Населення країн Прибалтики, особливо Литва – були язичницькими, чого не дозволяла католицька церква і їх необхідно було звернути в віру християнську або ж знищити невірних.
Також причинами можна вважати ту ж жадібність католицького папства і бажання отримати більше число послушників, більше земель, про що ми говорили вище.
Хід хрестових походів
На територію Близького Сходу хрестоносцями було здійснено вісім хрестових походів.
Перший хрестовий похід в Святу землю почався в 1096 і тривав до 1099 року зібрав кілька десятків тисяч хрестоносців. В ході першого походу, хрестоносцями були створені кілька християнських держав на Близькому Сході: Графство Едесса і Тріполі, Єрусалимське королівство, князівство Антіохія.
Другий хрестовий похід почався в 1147 і тривав до 1149 року. Цей хрестовий похід завершився для християн нічим. В час цього походу, хрестоносці «створили» собі самого сильного ворога християнства і захисника ісламу – Саладина. Після походу християни втратили Єрусалим.
Третій хрестовий похід: почався в 1189 році, кінець -1192 рік; відомий тим, що в ньому брав участь англійський монарх Річард Левове Серце. Йому вдалося захопити Акру, Кіпр, нанести кілька поразок Саладіну, але він так і не зміг повернути Єрусалим.
Четвертий хрестовий похід: почався в 1202 році і завершився в 1204. В ході походу був захоплений Константинополь. На території Візантії хрестоносці також заснували чотири держави: Князівство Ахейське, Латинську імперію, Герцогство Афінське і Королівство Фессалоніки.
П’ятий хрестовий похід стартував в 1217 році, а закінчився в 1221. Він закінчився повною поразкою для хрестоносців і ті були змушені покинути Єгипет, який вони так бажали захопити.
Шостий хрестовий похід: початок – 1228 рік, кінець – 1229 рік. Хрестоносцям вдалося повернути Єрусалим, але між ними почалися сильні розбрати через що багато християн стали залишати Святу Землю.
Сьомий хрестовий похід почався в 1248 році і закінчився повною поразкою для хрестоносців в 1254.
Восьмий хрестовий похід: початок – 1270 рік, кінець – 1272. Положення християн на Сході стали критичними, його погіршували внутрішні чвари, а також вторгнення монголів. В результаті хрестові походи закінчилися поразкою.
Наслідки хрестових походів на Схід
Після хрестових походів почався занепад феодального суспільства в Європі, тобто почався розпад феодальних підвалин;
Змінився світогляд європейців, які раніше вважали, що народи Сходу – варвари. Однак досвід показав, що вони володіли багатою, розвиненою культурою, риси якої вони перейняли і собі. Арабська культура почала активно поширюватися в Європі після походів;
Хрестові походи були серйозним ударом по економічному стану Європи, проте відкриття нових торгових шляхів поповнило казну;
Хрестові походи призвели до поступового і вже неминучого занепаду Візантійської імперії. Після того як її розграбували, вона вже не могла оговтатися від удару, через два століття її захопили мусульмани;
Італія стала головною торговою силою на Середземному морі, цьому також сприяло падіння Візантії;
Обидві сторони: християнський і мусульманський світ втратили багато, в тому числі людські втрати. Причому люди гинули не тільки від війни, але і від хвороб, в тому числі чуми.
Вопрос большой, если коротко (НЕ СЧИТАЯ ТАТАРО_МОНГОЛЬСКОГО ИГА? ) то основных три напраления: половцы, хазары и печенеги (но вторые и третьи были чуть раньше) .
VII – начало IX столетия были для восточных славян временем продвижения в степи, далеко к юго-востоку от приднепровской лесо-степной полосы. Благоприятная военно-политическая обстановка, сложившаяся здесь после краха Аварского каганата, позволила им заселить в этот период поймы нижнего Днестра, Южного Буга и верхнего Дона, оставшиеся вне сферы могущественного Тюркского каганата. Относительная слабость кочевых племен, сменивших аваров в причерноморских степях, давала возможность численно превосходящим их славянским племенным союзам оттеснить их к востоку, но борьба эта была для земледельцев достаточно тяжелой. Не случайно в это время славянские поселения в степях современной Украины строились всегда укрепленными и в труднодоступных местах.
1.Русско-половецкие войны - серия военных конфликтов, длившихся на протяжении примерно полутора веков между Киевской Русью и половецкими племенами. Была очередным столкновением интересов древнерусского государства и кочевников причерноморских степей. Другой стороной этой войны было усиление противоречий между раздробленными русскими княжествами, правители которых нередко делали половцев своими союзниками.
Как правило, выделяется три этапа военных действий: начальный (со второй пол. XI века) , второй период, связанный с деятельностью знаменитого политического и военного деятеля Владимира Мономаха (первая пол. XII в.) , и заключительный период (до нач. XIII столетия) , частью которого стал знаменитый поход новгород-северского князя Игоря Святославича, описанный в "Слове о полку игореве".
2.Каспи́йские похо́ды ру́сов — cерия морских набегов русских дружин на прибрежные государства Каспийского моря во 2-й пол. IX — нач. XI вв. Первоначально, по-видимому, частные вылазки вольных дружин, затем политические мероприятия Древнерусского государства.
Обстоятельства походов приводятся в следующих трудах:
Походы IX в. , 910, 911 — Ибн Исфандийар «История Табаристана» и восходящие к нему более поздние хроники Амули и Захир ад-дина Мараши.
Поход 913/914 — аль-Масуди «Промывальни золота и рудники самоцветов» .
Поход 944/945 — предыстория в Письме анонимного хазарского еврея, описание похода: наиболее подробное у авторов X века Ибн Мискавейхa и Мовсесa Каланкатваци, краткое у авторов XIII века Ибн аль-Асира и Бар-Эбрея. Упоминание у арабского учёного аль-Марвази.
Поход 960-х гг. на Хазарию — Основные сведения: Ибн Хаукаль «Книга картин земли» . Дополнения о падении Хазарии: аль-Мукаддаси, Ибн Мискавейх, Ибн аль-Асир, «Повесть временных лет» .
Походы 987, 1030/1031 — арабская хроника XI века «Тарих Баб ал-абваб» («История Ширвана и Дербента» )
3.ПЕЧЕНЕГИ, союз племён, образовавшийся в результате смешения кочевников-тюрков с сарматскими и угро-финскими племенами. В 8-9 вв. П. кочевали между низовьями Волги и Яика (Урал) , а в 10-11 вв. - на тер. причерномор. степей, от Дона до Дуная, и в Крыму. П. , находившиеся на стадии разложения общинно-родового строя, занимались кочевым скотоводством. Легкоконное войско П. имело на вооружении луки со стрелами, копья и (реже) сабли. П. предпринимали внезапные и опустошит, набеги на Киевскую Русь, препятствовали её торговле с Византией. В тактике П. широко практиковались конные удары с фронта и флангов, ложное отступление, засады по берегам рек, в частности на Днепровских порогах (см. Святослав Игоревич) . Для отражения набегов П. киевские князья строили по pp. Десна, Суда, Трубеж, Рось и др. крепости и укрепления («змиевы валы») . В 1036 Ярослав Мудрый нанёс под Киевом поражение П. и положил конец их набегам. С того времени П. привлекались рус. князьями для защиты границ Руси. Начиная с 10 в. под натиском половцев П. стали откочёвывать к низовьям Дуная. Часть П. ославянилась, часть подчинилась половцам. К 12 в. осн. их масса проникла в Венгрию, где постепенно ассимилировалась