Різноманітність природних умов зумовлює багатство тваринного світу України. На її території водяться ссавці (100 видів), птахи (360 видів), риби (200 видів), плазуни (20 видів), земноводні (17 видів). Тваринний світ змінювався протягом геологічних періодів та в історичний час. Дослідники вважають, що наприкінці палеогену тут водилися свиноподібні тварини — антракотерії, безрогі носороги, білки, з птахів — баклани, мартини, кулики, качки, лелеки, сови. У річках жили крокодили, в морях — хижозубі кити. Наприкінці неогену (1 млн років тому), коли площа суходолу досягла сучасних розмірів, типовими представниками тваринного світу були: із ссавців — коні-гіпаріони, жирафи, мавпи-макаки, дикобрази, шаблезубі тигри, ведмеді, лисиці, їжаки, хохулі, зайці; з птахів — марабу, страуси, фламінго, дикі кури. В антропогені під час наступання льодовика вимерли гіпаріони, носороги, мавпи, жирафи, страуси, марабу. Натомість з'явилися мамонти, волохаті носороги, велетенський і північний олені, печерні ведмеді і леви, гієни плямисті. На території України для кожного природного комплексу (зони хвойно-широколистих лісів, Лісостепу, Степу, Українських Карпат, Кримських гір, лимано-дельтових і прибережно-морських районів морів) характерний свій тваринний світ. Для зони мішаних лісів найбільш типові такі види тварин, як лось, косуля, свиня дика, олень благородний, білка, куниця лісова, борсук, соня лісова, трапляються бурий ведмідь, рись, заєць-біляк. У лісах, на луках і болотах водяться полівка лісова, лісова і польова миші, бурозубки звичайна і мала, кутора, кріт. Досить багато є лисиць і вовків. З птахів — тетерев, рябчик, глухар, дятел чорний, шпак, синиця, дика качка, кулик, деркач, журавель сірий, дикий голуб. З плазунів поширені гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, болотяна черепаха. Із земноводних — тритони, ропухи, жаби та ін. З комах — сосновий і непарний шовкопряди, короїд, хрущ, ґедзь. Останніх багато на заболочених місцевостях.
У тваринному світі лісостепової зони поєднуються лісові і степові види. В лісах водяться білка, борсук, косуля, дика свиня. Для відкритих просторів характерними є ховрах, сліпак, кутора, хом'як, сіра полівка, трапляється тушканчик великий та ін. З птахів водяться куріпка сіра, перепілка, ракша, іволга, сорокопуд, дятел строкатий, чайка, лелека білий. З комах — озима совка, буряковий довгоносик, клоп-черепашка та ін.
У степовій зоні найбільш типовими із ссавців є ховрах сірий, тушканчик великий, полівки сіра та степова, хом'ячок сірий, сліпак, тхір степовий, степова мишівка, куниця кам'яна, дикий кролик. У південно-східних районах поширені бабак, лисиця-корсак, тхір-перев'язка, їжак вухатий. З птахів — жайворонок, перепілка, вівсянка, сіра куріпка. Зрідка трапляються дрофа, степовий журавель, степовий орел, канюк. Типовими степовими плазунами є полоз жовтобрюхий і гадюка степова.
На Азово-Чорноморському узбережжі, де степові ділянки чергуюються з піщаними косами, заплавними лісами, луками і болотами, лиманами і прибережними морськими просторами, тваринний світ багатий і різноманітний. Поряд із степовими водяться болотні і водоплавні тварини. З птахів характерні чайка, мартин сріблястий, норець, качка, чапля, бугай. У дельтах Дунаю, Дністра і Дніпра гніздяться гуска сіра, лебідь-шипун, пелікан. У заповідниках реакліматизовано оленя звичайного і бабака, акліматизовано оленя плямистого, ондатру, фазана.
В Українських Карпатах водяться косуля, олень, свиня дика, білка, куниця, борсук, полівка, бурозубка. Трапляються лось, ведмідь, рись, дикий кіт. З птахів — глухар, тетерев, рябчик, дятел, шишкар, беркут, шуліка, сова, сапсан. Характерними плазунами є полоз, гадюка, мідянка, вуж, ящірка. З комах поширені короїди смерековий і буковий, непарний шовкопряд, букова плодожерка.
У Кримських горах водяться олень, косуля, куниця кам'яна, борсук, кажан, лісова миша, муфлон, білка-телеутка. З птахів характерні гриф чорний і сип білоголовий, сойка чорноголова, мухоловка, синиця; із плазунів — гекон кримський, полоз леопардовий, ящірки; з земноводних — тритон гребінчастий, ропуха, квакша. Серед комах багато середземноморських видів, з яких найбільш поширені восковик, ковалик, хрущ кримський, богомол кримський, цикади та ін.
Фауна Азовського моря і узбережжя Чорного моря має багато спільного, оскільки ці басейни сполучені Керченською протокою і між ними відбуваються періодичні міграції риб багатьох видів. Однак помітні і специфічні місцеві види. Для Азовського моря характерні оселедець керченський, пузанок, хамса, велика камбала, тюлька, бичок; для Чорного моря — осетер, білуга, севрюга, скумбрія, ставрида, кефаль, кілька, лосось чорноморський, оселедці дніпровський і дунайський, морський коник. У Чорному морі із ссавців живуть дельфіни трьох видів — звичайний, афаліна та пихтун, а також білочеревий тюлень.
1 - Улан-Батор2 - Через Монголию проходит мировой водораздел, разграничивающий бассейны Северного Ледовитого океана (верховья Енисея и Селенга с притоками), Тихого океана (реки Керулен, Хал-хин-гол, Онон, Улз-гол и др.) и бессточный бассейн Центральной Азии (реки Ховд, Зав-хан, Тэсийн-гол, Байдарик, Туин-гол и др.)3 - Монголия имеет площадь 1 564 116 км² и в основном представляет собой плато, приподнятое на высоту 900—1500 м над уровнем моря. Над этим плато возвышается ряд горных массивов и хребтов. Природные условия Монголии крайне разнообразны - с севера на юг (1259 км) сменяются таежные леса, горные лесостепи, степи, полупустыни и пустыни. Большую часть страны занимают горы: с северо-запада на юго-восток ее территорию пересекают Монгольский и Гобийский Алтай с горными вершинами высотой до 3000-4000 м, в центре страны - горы Хангай длиной около700 кми высотой 2000-3000 м(наибольшая -3905 м, г. Отхон-Тэнгри), а на севере нагорье Хэнтэй (2800 м) смыкается с хребтами Южной Сибири. Высшая точка - пик Куйтэн-Уул (Найрамдал) высотой4370 м. расположен в Монгольском Алтае на самой западной оконечности Монголии вблизи границы с Россией. На юге и востоке страны простираются обширные холмистые и увалистые плоскогорья, пересеченные отдельными возвышенностями. Средняя высота территории Монголии, очень большая - над уровнем моря1580 м. Низменностей в стране совсем нет. Самая низкая точка страны - котловина Хух нуур - лежит на высоте560 м.Леса в основном растут в лесостепной зоне Монголии, расположенной в северной части страны. Площадь лесного фонда составляет 15,2 млн га, т.е. 9,6 \% всей территории.4 - В Монголии резко континентальный климат с суровой зимой и сухим жарким летом. В столице, городе Улан-Баторе, расположенном примерно посередине между горными массивами северо-запада и пустынной засушливой зоной юго-востока страны, температура колеблется от минус 25° С — 35° С зимой, до плюс 25° С ÷ 35° С летом. Улан-Батор — одна из самых холодных зимних столиц в мире: самый холодный месяц — январь. Самый тёплый месяц — июль.Если на северо-западе ежегодно выпадает 250—510 мм осадков, то в Улан-Баторе — лишь 230—250 мм, ещё меньше осадков выпадает в пустынной области Гоби.В горных районах, на севере и западе страны часто бывает холодно. На большей части страны летом жарко и очень холодно зимой, со средними показателями января понижающимися до −30 °C (-22,0 °F)5 - Самые крупные реки страны — Селенга (в границах Монголии — 600 км), Керулен (1100 км), Тэсийн-Гол (568 км), Онон (300 км), Халхин-гол, Кобдо-Гол и др. Самая полноводная — Селенга. <span>Больших озёр на северо-западе страны — Убсу-нур, Хара-Ус-нур, Хиргис-нур, глубина их не превышает нескольких метров. На востоке страны имеются озера Буйр-нур и Хух-нур. В гигантской тектонической впадине на севере Хангая расположено озеро Хубсугул (глубина до 238 м)</span>