<span>Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока І. Карпенка-Карого того, що було породжене тогочасною соціальною дійсністю. У п'єсі «Сто тисяч» автор яскраво змалював охопленого жадобою збагачення сільського глитая Герасима Калитку.
Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку». Власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.
Герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. Він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не покладаючи рук дружину Параску і сина Романа. Заради достатку і збагачення Калитка здатний пожертвувати коханням і щастям Романа та Мотрі. Посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. А сина хоче одружити з Пузирівною, заявляючи: «Мені треба невістку з приданим, з грішми».
Калитка — жадібний і скупий. З великим задоволенням він розповідає копачеві, як, видаючи заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. Цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. «І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш...» Своїх робітників Калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: «...як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать». Тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.
Калитка заздрить багатшим Жолудеві та Пузиреві, не вірить, що вони досягли цього чесним шляхом. У гонитві за наживою, у бажанні взяти гору над іншими хазяями Калитка йде на злочинні махінації. За п'ять тисяч карбованців він хоче купити сто тисяч. Самому страшно братися за цю невідому справу, тому Калитка запрошує кума, щоб той обміняв фальшиві гроші. Цей сільський багатій любить, як кажуть у народі, загрібати жар чужими руками. Хоча Калитка і хотів обдурити досвідченого шахрая, сам пошився в дурні, отримавши замість сподіваних грошей мішок з чистими папірцями. У відчаї він хоче накласти на себе руки, заявляючи: «Краще смерть, ніж така потеря!»
Я вважаю, що Герасим Калитка — черства й безсердечна людина, для якої немає нічого святого. Він жорстокий і страшний, бо може пожертвувати навіть щастям власних дітей заради збагачення.</span><span> </span>
На полотне изображён высокий лес, населённый огромными деревьями. На фоне могучего леса можно увидеть маленькую женскую фигуру, выходящую из-за сосновых стволов.
Стихи:пушкина,есенина,фета 2.например:зима не даром злится,прошла ее пора весна в окно стучится и гонит со двора...злится,стучится,гонет-это образное определение..3.с чем сравнить двор...покрывало на кровати,тарелка накрытая салфеткой-это все образное описание...4.о природе...5.дерзкие,наглые,безжалостные,жадные,невоспитанные.6..какой стих ты знаешь наизусть...?7.твое желание....?8.берегите природу,без нее все погибнет...
Место, когда Маша едет к Екатерине Второй, лишь бы помочь своему любимому- Петру Гриневу. Этот момент показывает, насколько сильно Маша любила Гринёва, она была готова на все ради него
Мысли об одиночестве воплощены в целом ряде ярких аллегорических образов. Вот "парус одинокий" мелькает среди бущующих волн, сосна "стоит одиноко на голой вершине", утес одиноко "и тихонько плечет. . в пустыне".Дубовый листок, выросший в "отчизне суровой, Один и без цели"носится по свету. "Одинок я-нет отрады-", жалуется узник ("Узник")