Это типа Крещение Руси 988?
Если да, то ладно.
1. Сделать одну веру на Руси, этим с платить народ.
2. Язычество как религия уже не была так актуальна, да и впрочем в Европе к тому времени было христианство.
3. Сближение с Византией (самое главное)
4. Да и народ русский надо было сплатить под одной верой, таким образом укрепить Русь.
В Священной Римской империи было другое государственное устройство. В том числе, не было феодальной лестницы, а были патриции и плебеи.
З розвитком міст на Русі розвивається і торгівля. З'являються гроші як засіб платежу за товар або послуги.
<span>На ранніх стадіях розвитку торгівля була мінова, один товар обмінювався на інший, тобто проводився бартерний обмін. Так, ремісник міг зміняти вироблені їм вироби на продукти харчування. Так було і на внутрішньому рику, і в зовнішній торгівлі, де російські купці платили переважно хутрами. </span>
<span>Вже в XI-XII ст. ремісниче справа переходить у стадію товарного виробництва. Ремісник орієнтується на споживчий попит і працює на замовлення, а свої вироби не сам виставляє на продаж, а продає їх купцеві, який і займається безпосередньою реалізацією товару. </span>
Для виготовлення більшої кількості продукції ремісники об'єднуються в артілі і підряди, що стали характерними для Русі. Часто для організації цих нових форм виробництва були потрібні значні витрати.
<span>Великими торговими містами на Русі були столиця держави - місто Київ та займав особливе положення Новгород, через який по озерно-річковому шляху в Балтику йшла торгівля з країнами Західної Європи. </span>
<span>Те, що на Русі проводилася карбування власних срібних монет, говорить про ступінь розвитку торгівлі. Раніше товар купувався на шкурки звірів - хутро, особливо ценівшуюся в іноземних країнах і слугувала еквівалентом грошей. </span>
<span>Що з'явилися карбовані металеві гроші частково зберегли їх назви - куни і вевериц, тобто куниці і білки. Спочатку власних монет було мало, користувалися частково іноземними (арабськими і грецькими). Це підтверджується кладами з такими монетами, знайденими на півдні Росії в різних місцях. </span>
Поряд з карбованими грошима в обігу ходили і злитки срібла і золота певної ваги. На злитках не було ні клейма, ні напису, ні позначення ціни.<span>Це були просто відрубані злитки золота і срібла. Вони іменувалися гривнями. Срібна гривня дорівнювала п'ятдесяти кунам або ста п'ятдесяти веверицам. Пізніше гривні стали називатися золотими і срібними рублями. Так, наприклад, в одному з давньоруських джерел описувалося, що житель Новгорода якийсь Клімята отримував «соляні куни», тобто дохід від соляних варниці, в які він вклав свої кошти. </span>
<span>Виникнення грошей відіграє важливу роль. З одного боку, це говорить про державність країни, з іншого - про її розвиток. Якщо держава здатна створювати власні кошти платежу, визнані як усередині нього, так і за його межами, значить, воно має власне конкурентоспроможне товарне виробництво. </span>
<span>Карбування власних грошей говорить про високий статус тодішньої Русі, про її розвиток та визнання іншими країнами. </span>
Точно не знаю, но похоже на то, как бог Сет принёс на пир богу Осирису гроб, который примерялся всем, кому как раз, того там и закрывали.
Ма́ныч (За́падный Ма́ныч) — река в Калмыкии, Ростовской области и Ставропольском крае, левый приток Дона. Берёт начало в месте бывшей[3] бифуркацииреки Калаус на Маныч и Восточный Маныч.
Длина — 420[4] км, условная[5] площадь бассейна — 35,4 тыс. км², из них 2,1 тыс. км² занято озёрами[6], в основном солоноватыми и солёными[7]. Длина Маныча с Калаусом 856 км, площадь бассейна – 48,45 тыс. км²[8].
Питание снеговое. Минерализация воды — 2—8 г/л[7]. Через Невинномысский канал и левый приток Большой Егорлык в Маныч поступают воды реки Кубань[6]. Воды реки широко используются для орошения[6] и рыболовства[7]. Судоходство на 179 км от устья[7].
На берегу Весёловского водохранилища близ посёлка Юловский находится позднепалеолитическая стоянка Юловская, для культурного слоя которой получены радиоуглеродные датировки в интервале от 15290 до 24480 лет[9].Среднегодовая температура воздуха повышается с 8,9ºС (северо-запад бассейна) до 10,2ºС (юго-восток бассейна). Сумма осадков изменяется от 315 мм в восточной части бассейна до 623 мм на Ставропольской возвышенности. Бассейн верхнего течения Маныча отличается наибольшей засушливостью климата. Осадков здесь выпадает около 300 мм в год, а испарение, вследствие высокой летней температуры, продолжительных сухих ветров и в связи с этим малой относительной влажности воздуха, чрезвычайно большое.
Вследствие рассмотренных выше особенностей климата роль летних осадков в питании реки невелика. Максимальный расход воды в Западном Маныче наблюдается в период весеннего половодья (февраль-май). Для реки характерна летне-осенняя межень, которая иногда прерывается дождевыми паводками.Вода Маныча характеризуется повышенной минерализацией, поэтому высоконадводная растительность почти не развита, а многочисленные острова озёр и водохранилищ покрыты злаково-разнотравными ассоциациями.
Водоём манычской долины является местом массовых гнездовых, линных и пролётных скоплений водоплавающих птиц, в том числе редких, таких как краснозобая казарка, розовый и кудрявый пеликан, черноголовый хохотун. В Евразии этот район является одним из больших скоплений мигрирующих гусей: белолобый гусь, краснозобая казарка, пискулька, серый гусь. Весенний пролёт пернатых продолжается с февраля по май.
