Дон — река в Европейской части России. Исток реки расположен на северных склонах Среднерусской возвышенности, у г. Новомосковска, Тульской области.
Пройдя путь длиной в 1870 км<span>впадает в Таганрогский залив Азовского моря.
</span>Питание Дона и его притоков главным образом родниковое и снеговое. Средний сток в устье составляет 935 <span>м3/сек.
</span><span>Общее направление течения с севера на юг.</span>
Савани і рідколісся — типова природна зона для субекваторіального кліматичного поясу. Зазвичай савани простягаються там, де зволоження вже недостатньо навіть для виростання змінно-вологих лісів.<span>Вони розвиваються в глибині материка, а також далеко від екватора, де більшу частину року вже панує не екваторіальна, а тропічна повітряна маса, а сезон дощів триває менше 6 місяців. Опадів тут випадає в середньому від 500 до 1000 мм на рік. Температура літа +20- +25 ° C і вище, а зими- +16- +24 ° C. Савани і рідколісся займають внутрішні райони субекваторіального поясу Південної Америки, де вони отримали назву кампос або льянос, більшу частину субекваторіального поясу Африки, півострова Індостан, а також Індокитаю, східній, північній і південно-західній Австралії. Савани являють собою відкриті простори з окремими деревами. У зимовий період, коли настає посуха, савана висихає, перетворюючись на мляву висохлу степ. Тварини мігрують в райони, де ще залишається достатня кількість води, проте, в цей час її НД ` одно занадто мало. Спека і посуха- дуже важкі умови навіть для пристосувалися до цього клімату тварин. Савани населяють переважно ссавці. У Африці це слони, леви, зебри, антилопи, носороги, жирафи, багато тут і птахів: африканський страус, марабу, птах-секретар. У Південній Америці- це муравьеди, свині- пекарі, страус- нанду, броненосці. Рослинний світ у Африці представлений величезними баобабами, пальмами, в Південній Америці- тут виростає дерево кебрачо. Коли ж посуха нарешті закінчується і починається літо, раптово починається сезон дощів. Висохла савана розцвітає і наповнюється зеленню, як за помахом чарівної палички. Стада зебр, слонів і антилоп повертаються назад, щоб набратися сил перед наступною посухою.</span>
Тихий океан и его моря — Берингово, Охотское и Японское — омывают восточные берега России. Моря отделены от Тихого океана грядами Алеутских, Курильских и Японских островов, за которыми расположены глубоководные желоба. Максимальная глубина Курило-Камчатского желоба достигает 9717 м. Друг от друга моря отделены полуостровом Камчатка и островом Сахалин. Восточное побережье Камчатки от устья р. Камчатка и до мыса Лопатка омывается водами самого Тихого океана.
Моря занимают рубежное положение между крупнейшим материком планеты и самым крупным из океанов, в зоне перехода от континентальной земной коры к океанической. Для них характерно меньшее, чем у арктических морей, развитие шельфа, поэтому значительные пространства морей имеют большие глубины. В пределах каждого моря отчетливо прослеживается шельф, материковый склон и глубоководная котловина, расположенная между подводными частями материка и островными дугами, причем в Беринговом и Охотском морях котловина смещена к островным дугам. В Беринговом море глубоководная котловина разделена подводным хребтом Ширшова на две достаточно самостоятельные части: западную — Командорскую и восточную — Алеутскую. Все они имеют довольно ровное или выположенное дно. Моря Тихого океана — самые крупные и глубокие у берегов России.
Наибольшими размерами и глубиной отличается Берингово море- средняя глубина — 1600 метров, максимальная — 4 151 метр.
Самое мелководное из этих морей - Охотское море - cредняя глубина — 1780 м, максимальная глубина — 3916 м.
<span>Японское море - наибольшая глубина — 3742 м. </span>
<span>какая отрасль принадлежит к наибольшим структурным подразделениям хозяйства украины? - промышленность</span>