Жизнь сказки в эпосе и лирикеОдним из видов фольклорной прозы считается сказка. Она встречается в культурном наследии различных народов. Но и сказки подразделяется на различные жанры.
Жизнь сказки в эпосе и лирике
Сказкой называют рассказ, представляющий один из видов мифа и выполняющий религиозные функции. Такое определение относится к раннему периоду развития литературы и скорее всего, определяет положение сказки в эпосе. В более широком смысле, сказка характеризуется, как жанр устной устной художественной литературы, в содержании которого есть необычные и даже фантастические события.
Также сказка отличается определенным композиционно-стилистическим построением. Многие литераторы выделяют социальную значимость сказки и ее воспитательный характер. Положение сказки в эпосе говорит о том, что она является значимым культурным элементом для самого народа, который и является создателем такого жанра.
А. П. Чехов «Беглец» - этот рассказ о мальчике, которого звали Паша. Главные герои рассказа - Паша и доктор. Паша смелый. Доктор невежливый. У мальчика болела рука, мама его отвела к доктору. Этот рассказ учит любить детей. Мне понравилось, что доктор пообещал мальчику отвести его на ферму.
Семилетнего Пашку, страдающего от больного сустава, мать привела в больницу. Доктор оставил мальчика на стационаре, пообещав сводить на ярмарку и показать лисицу. Пашка сначала в восторге от больницы: новая одежда, суп с мясом, хлеб, жаркое с картофелем. Но доктор не спешит показывать лисицу, да и проявляется реальная сторона лечебного заведения: тяжело больные, одиночество, скука, тоска по дому… Когда из палаты ночью выносят умершего соседа, Пашка с криками «мама! » бежит куда глаза глядят. Мальчик заблудился, но добрел до окна, в котором увидел доктора — и рухнул на крыльце. Очнулся, когда было уже светло и услышал знакомый голос доктора.
Произведения Чехова о детях — пример столкновения простодушного мира детей с миром взрослых, который во многом им чужд и непонятен. Мастерски «перевоплощаясь» в своих маленьких героев, писатель умеет смотреть на окружающий мир широко раскрытыми глазами детей, но замечает, конечно, гораздо больше того, что способна вместить и понять бесхитростная детская душа. События, которые рисует Чехов в рассказах о детях, — обыкновенные житейские истории, знакомые читателю. Но, преломляясь через призму детского сознания, эти «истории» открывают перед нами своеобразие детского восприятия окружающих и окружающего, непосредственность реакции, идущей больше от чувства, чем от разума, особую внимательность, интерес к тем «пустякам» , которые совершенно не волнуют взрослых.
Однако не только взрослые воспитывают детей, но и дети воспитывают взрослых, которые усваивают черты детскости, учатся у детей быть радостными, добрыми, живыми. Ведь душа детей всегда жаждет любви, заботы, ласки, справедливости, понимания. И только там, где это есть, гармоничны отношения между взрослыми и детьми, как в рассказе «Беглец» .
Из рассказа «Беглец» мы узнаём, что крестьянский мальчик Пашка только в больнице впервые в жизни попробовал жареное мясо. У него болит рука, ему немного страшно оказаться одному в незнакомой обстановке. Но Пашка радуется сытной «больничной» еде и одежде, в которую его переодели. Даже больничный халатик лучше, чем повседневная одежда мальчика. Конечно, жизнь у Пашки в деревне бедная, нелёгкая. Но он хотя бы живёт в своём доме, с матерью.
Среди долины ровныя...
Стихи Алексея Мерзлякова, 1810 год.
Поет Кулигин
<span>Справедливо вважати твір Річарда Баха однією із найглибших філософських алегорій XX сторіччя. Дорога героя повісті - це дорога до свободи та безмежних можливостей людської особистості. "Стверджуючі, що ти чогось не можеш, ти позбавляєш себе всемогутності" [3] - ось кредо автора і він переконливо доводить практичну цінність цього постулату. Бах - письменник-фантаст, але його фантазії наближують читача до тієї справжньої реальності, яка прихована від наших очей завісою повсякденності. Але щоб досягти істини, потрібно принести немалу жертву - відмовитись від нудьги, тобто від обмеженості та безбарвності свого існування, та відважитись наповнити її дивами та пригодами [13]."Ця книга Річарда Баха має подвійний вплив, - писав відомий американський фантаст Рей Бредбері, - вона дарує мені відчуття польоту та повертає мені молодість" [13].Цей твір вражає читача не тільки своєю змістовою конструкцією а й історією написання. Як розповідав сам Річард Бах, одного разу гуляючи по туманному узбережжю каліфорнійського каналу Бельмонт Шор він почув голос, який сказав: "Чайка на імя Джонатан Лівінгстон", потім Бах побачив видіння, яке промайнуло у його голові у вигляді кінофільму [8]. Підкорившись цьому голосу, він поквапився додому, щоб записати все те, що він побачив. Але видіння було коротким, а продовження не послідкувало. Бах намагався закінчити історію, але у нього нічого не виходило до тих пір, доти через вісім років він не побачив продовження [8]. Правда це, чи рекламний трюк - невідомо, але точно можна сказати, що Річард Бах написав повість про чайку і у 1970-му році вона була надрукована в журналі, а у 1973 році був знятий фільм [13].Спочатку вона не привернула увагу ані читачів, ані критиків. Незабаром вона здобула популярність, була перекладена багатьма мовами та зробила імя Річарда Баха відомим не тільки в США, а й в інших країнах. Її читали в Америці, Європі, Австралії [8].За жанром цей твір є повістю-притчею тому, що:- це твір малої форми;- в основі сюжету - розповідь, історія;- наявність моралі;- головний художній прийом - алегорія;- два зміста (I - текстовий - побудований на прямому розумінні фраз, які створюють текст (спроби Чайки опанувати фігури вищого пілотажу, досягти досконалості в польоті та передати свої знання учням [8]), II - символічний - побудований на символічних значеннях окремих слів.);- образи мало індивідуалізовані;- події не визначені ні хронологічно, ні територіально: всі польоти проходять над якимось морем, тут і зараз;- сюжет прямолінійний: не забігає наперед, щоб створити драматичне напруження, ні повертається назад, щоб повідомити додаткові деталі;- автор зупиняється лише на важливих, головних моментах не відволікаючись на дрібниці та описання. Але переповісти його дуже важко, бо філософський зміст дуже глибокий і має бути розгаданий читачем, і кожен читач може зрозуміти його по-своєму [13].</span>
