Говорять, що у світі існує більше двох тисяч професій. І це чудово! Адже кожний може вибрати собі майбутню професію, виходячи зі своїх здатностей і можливостей. Хоча прийняти таке рішення досить важко.
Які головні причини вибору майбутньої професії? По-перше, вона повинна бути цікавої. Захоплююче заняття, що дійсно приносить задоволення, – це одна зі складових людського щастя. Також потрібно врахувати необхідність заробляти на життя: чи принесе майбутня професія вам бажаний дохід. Я вже зараз замислююся про те, ким хочу стати в майбутньому. Пари років тому я хотіла стати лікарем, як і моя мама. Я вважаю, що це дуже шляхетна професія. Адже її представники допомагають людям, несуть добро й надію. Але бути лікарем – це також і дуже більша відповідальність. Адже від професіоналізму й чуйності доктора залежать здоров’я, а часто й життя його пацієнтів. Моя мама завжди говорила, що лікар повинен бути шляхетним:, добрим і уважним. Мій тато – інженер, і він уважає, що його професія теж дуже важлива. Адже без інженера не може бути побудований жодне будинок. Я згодна спапой.
Але зараз я усе більше замислююся про те, щоб стати вчителем. Я знаю, що гарним учителем бути непросто. Потрібно досконало знати свій предмет, бути гарним психологом і ерудитом, мати талант оповідача, щоб захопити учнів. Учитель, педагог, наставник – це теперішнє покликання, а не просто професія. Це й величезна відповідальність, і вміння побачити в кожному учні індивідуальність, знайти до нього свій підхід. Для мене й для багатьох професія вчителя асоціюється з гуманністю й шляхетністю
<span>«Всі професії важливі, всі професії потрібні», – говориться в старій приказці. І це правда. Саме головне – серед безлічі професій знайти свою, удосконалюватися в ній і приносити користь людям</span>
Матусi-Д.в.; ж.ч; одн.
Квiти-Р.в;мн.( роду в мн. Не мае)
Пiснi-Р.в.мн.( роду не мае)
Мій рідний край – українське Полісся.
Неозорі рівнини перетинають своєю блакиттю великі річки Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять. Окрасою є дивовижні Шацькі озера. Клімат достатньо м'який, проте часті опади роблять його досить вологим. Тому піднімають із землі могутні плечі соснові та дубово-соснові ліси. Непролазною темнотою й болотами ховають вони від людського ока своїх великих мешканців: дику свиню, вовка, рись, лося. Високо над землею оглядають простори орел великий та шуліка рудий. Саме поліські ліси є казковим володінням лісовиків та мавок у народній творчості. Серед величі зеленими острівками лежать пасовища та сіножаті. Там можна зустріти отари овець та стада корів. На освітлених галявинах можна помилуватися конвалією, проліском, медункою, первоцвітом. Зібрати повні кошики їстівних грибів, лісових ягід. Льон з блакитними очима – головна технічна культура.
<span> Окрасою є Поліський державний заповідник. Ось така неповторна природа мого рідного краю.</span>
-Привіт, Степане!
-Привіт, Петре!
-Мені тут мама сказала, що потрібно робити людям добро і вони відплатять добром тобі.
-Та ти що. Правда?
-Так!
-А давай перевіримо?
-Давай. Пішли старенької бабусі Галі, можливо їй потрібна допомога.
-Я згоден. Ходімо.
-Доброго дня, бабусю.
-Здоровенькі були, хлоп'ята.
-Вибачте, чи можемо ми чимось вам допомогти, можемо город скопати.Нам не тяжко.
-Ох, помічники, ну добре, а я вам тим часом наварю смачного борща з пампушками, і пиріг у мене в хаті стоїть. Дякую вам.
-Та нізащо. От бачиш, мама була права.