Майкл, мистер и миссис Бэнкс, Джейн, джон и Барбара, Кэти, Миссис Брилл, элин, реберсон эй, мэри, мистер паррик, дядя альберт, мисс персиммон, мисс ларк, эдуард, варфоломей, адмирал бум
<span>Робота йшла прудко. Незабаром потік був зовсім замурований. Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють
її в бігу. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь, кинулась було підгризати спідні, на дні покладені плити, шукати між ними проходу, але все було даремно – всюди камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну незломну стіну. Заклекотіла вода. Порушилася в усім своїм ложищу – і стала, зачудувана, спокійна на вид, але а гнівом у її кришталевій глибині. Мов тур, готуючись до нападу, стане, і голову вниз похилить, і роги до землі згинає, і стишиться, щоб опісля разом вирватись із того приниженого положення і кинутися з цілою силою на противника, так і непривична до пут вода тухольського потоку на хвилю притишилася, немов злінивіла, задрімала в плоских своїх берегах, а тим часом набирала сили і смілості до нового, рішучого нападу і тільки стиха перла собою о стіну, немов пробуючи своїх плечей, чи не зможе ними відсунути кинену їй так несподівано запору.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>– Обскочили вас тухольці, кажеш? – кликнув він радісно.– І вийти відси не можете? Ну, то богу дякувати! Надіюсь, що й не вийдете вже. Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>– Зраджуючи свій нарід, ведучи монголів через гори… Ні, краще вмерти, ніж так заробляти на вільністьі.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>– Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максим, – краща смерть!<span> <span> В мои цитаты</span> </span>цілуючи його бліді, спечені уста<span> <span> В мои цитаты</span> </span>твердість Максимової вдачі і його велику любов до свободи<span> <span> В мои цитаты</span> </span>правдиво рицарську смілість і одвертість<span> <span> В мои цитаты</span> </span>сильного робітника, рицаря і начальника<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Медведяче леговище – то був високий, тільки від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними буками й смереками, завалений вивертами й ломами<span> <span> В мои цитаты</span> </span>З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді.<span> <span> В мои цитаты</span> </span>Многі голоси обізвалися за тим, аби по давньому звичаю до боярина приложити закон про непокірного і шкідного громадянина, розбійника та злодія і вигнати його з обсягу громадських земель, а дім його зруйнувати дотла.<span> <span> В мои цитаты</span> </span><span>прибігли громадські лісничі, кажучи, що боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка.</span></span>
Сочинение о стрекозе и Муравье Я считаю что муравей поступил правильно он наказал стрекозу чтобы она поняла что нужно работать Ведь если бы он ей не наказал то она будет вы не поняла
Эта комедия сохраняет свою актуальность и наши дни, заставляя задуматься читателя о причинах многих негативных явлений современной жизни.
<span>В комедии нет ни одного честного героя, ни из одного сословия. Одни занимают важные государственные посты и используют свою власть для улучшения собственного благополучия. Другие, подвластные им люди, ненавидят первых, пытаются задобрить их подарками, а при первом удобном случае пишут жалобу Хлестакову, принимая его за важного петербургского чиновника. </span>
Рассказ входит в цикл " Темные аллеи. "Однажды на пороге мастерской скучающего художника появилась консерваторка Муза Граф, очень привлекательная девушка. Она заинтересовалась работами мастера и стала его возлюбленной. Но проходило время. Становилось ясно, что художник не собирается на ней жениться. Да и девушка стала все чаще заглядывать в дом к соседу Завистовскому, где он ее однажды и нашел. Такая же красивая, она обращалась к художнику на ВЫ. У того было ружье, но оно не выстрелило. Он , шатаясь, сидела на диване и почти вышел из дома соседа, промолвив напоследок Музе : "Вы чудовищно жестоки. "Убедительно.
