<span>Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова. </span>
Реплика Бульбы "Терпи казак, атаманом будешь", была сказана под городом Дубно когда казаки осаждали его. Тарас сказал это своему сыну Андрею, который жаждал боя и не хотел седеть в осаде без дела. Потому что он всегда любил быть чем-то занят, и поэтому хотел поскорее в бой. На что отец и сказал ему эту фразу, которая несет в себе смыл того, что казак должен быть не только хорош в битве, но даже во время осады должен проявить терпение и умение занять себя делом, и тогда только такой казак который может любое время проводить с пользой, может вести за собой людей, и стать атаманом.
<span>Стихотворение на патриотическую тему. Идия: Стихотворение было написано когда началась Крымская война. Автор настраивает нас на победу в войне, пробуждает в нас гордость за Россию, и в каждом после прочтения этого стихотворения просыпается патриотизм</span>
В цикле произведений «На поле Куликовом» преобладает настроение тревоги и
печали, отчаяния, грусти и отваги. Все эти состояния перемешаны между собой для
того чтобы, донести до читателя не просто историческое событие, как констатацию
фактов, а передать эмоциональную сторону Великой Куликовской битвы. Ведь сколько
тогда погибло людей! Нет им счету! Но все они погибли за свою родину, свое
Отечество. Эта битва стала величайшим переломом в сознании русского народа.
Люди почувствовали острую потребность в государственном единстве и
государственной независимости.
<span> В словах «На пути — горючий белый камень»
текст поэмы сближается с устным народным творчеством (песнями, сказками,
былинами, заговорами: там он называется бел-горюч камень).</span>