Она очень любила Александра Сергеевича Пушкина. И говорила всегда как она сильно его любит
Открытие микроскопа — лишь один из частных примеров развития естествознания, начавшегося в Европе с XVII в. В ряде стран Европы этот период связан с переходом от феодального строя общества к капиталистическому. Это была эпоха интенсивного развития производительных сил. Необычайно быстро начинают расти различные отрасли промышленности (горная, металлургическая, ткацкая, кожевенная, судостроительная и др.). Растет потребность в новых рынках, что стимулирует многочисленные путешествия, приводящие к великим географическим открытиям. Во время этих путешествий происходит громадное накопление новых знаний о животных и растениях, обитающих в других странах. В Англии, Франции учреждаются академии наук, зоологические музеи и сады, где концентрируются коллекции, привозимые путешественниками. Выделяется как самостоятельная наука зоология, включающая систематику и биологию животных; анатомия и физиология человека приобретают значение самостоятельных дисциплин. Параллельно с развитием морфологических дисциплин (анатомии, эмбриологии) шло развитие учения о системе животных — систематики. Джон Рей (1627—1705) впервые ввел понятие о виде как о совокупности особей, отличающихся друг от друга не более, чем дети от родителей. Крупнейшим систематиком XVIII в. был Карл Линней (1707—1778), сочинение которого «Система природы» вышло в свет в 1735 г. Линней ввел единые общеобязательные латинские наименования животных и этим покончил с величайшей путаницей в зоологических сочинениях, проистекавшей из различных наименований одного и того же животного авторами различных национальностей. Линней ввел также двойное наименование — бинарную номенклатуру — для видов (см. ниже). Эта интернациональная систематическая терминология Линнея касалась не только названий видов, но и наименований других систематических групп. Последних Линней ввел три категории, иерархически подчиненные друг другу: сходные виды им объединены в роды, сходные роды — в отряды, отряды — в классы, последние были самыми крупными систематическими категориями, на которые распадалось «царство животных». Практиковавшиеся ранее подробные описания животных Линней заменил короткими диагнозами, в которые включались лишь важные с точки зрения классификации признаки данной категории; диагноз более крупной группы не повторяется в диагнозах всех, входящих в нее более мелких групп. В своей системе животного мира Линней удачно объединил членистоногих в один класс («насекомые»), но в класс «червей» включил всех остальных беспозвоночных. Шагом назад по сравнению с Аристотелем было отсутствие объединения млекопитающих, птиц, «гадов» и рыб в более крупную группу, которая соответствовала бы современным классам позвоночных.
Основная мысль в том, что если каждый будет лезть под руку и пытаться сделать дело по-своему, ничего хорошего из этого не выйдет. Хочешь помочь - помогай, но не лезь в чужой монастырь со своим уставом.
У «Блакитній дитині» перед нами розгортаються непрості будні Толі-школяра, його змужніння і моральне зростання, пізнання правди і кривди життя. Оскільки в селах у ті, та й пізніші часи здебільшого функціонували семирічки, для завершення навчання необхідно було їхати до містечок. Так сталося і з Толиком. Його навчання з восьмого по десятий клас художньо відтворені у третій частині повісті «Маскулінум, фемінінум, нойтрум» .
<span>Служба в армії, нелегкі будні молодого бійця, загартування тіла й духу розгортаються перед читачем у заключній, четвертій частині книги, яка носить назву військової команди з кількасотлітнім стажем, відомої солдатам від Петра І і Суворова до Жукова і Роко-совського — «Ать-два! » </span>
<span>Нарешті фінал твору розгортає перед нами страшний початок Великої Вітчизняної війни, її перші дні й тижні. Автобіографізм цієї частини тетралогії, що має назву «Замість епілогу. Граната» , особливо очевидний. Це найдраматичніша частина повісті, яка вражає глибоким психологізмом, коли художні деталі створюють сугестивний ефект присутності в ситуації. Читаючи, фізично відчуваєш запах пороху, диму, горілої землі, пронизливий звук падаючих бомб, крик поранених.. . Розгубленість, страх, тяжкість перших утрат, нелюдська втома, голод і біль зливаються в один важкий камінь, що душить людину. Але сила духу проявляється якраз у подоланні цього: «Ми стали тими, ким і повинні були стати, і недалека війна готувала нам суворий екзамен: на мужність і зрілість. І ми складемо його живі чи мертві» [1, с. 596]. І склали, пройшовши нелюдські випробування. Так, розповідаючи епізод, коли сусідка проклинала хлопчиків за крадені огірки, письменник переплітає два часові плани, з минулого прокладає місточок у майбутнє: «Ми лежали, причаївшись у картоплинні, не раді уже й огіркам; лежали й не відали, що пророкування тітки Одарки здійсниться повністю, тільки набагато пізніше. Партизана Миколу повісили фашисти в сорок другому році... Ванька теж не минула лихая година, напророчена тіткою Одаркою. Горів мій товариш аж двічі в підбитому літакові, та обидва рази рятувався на парашуті...» [1,с. 359-360]. </span>
<span>Так у хронологічній послідовності розгортається художня біографія героя на тлі життя його покоління. Цікавим є образ автора-оповідача, який то зливається з образом головного героя, то дистанціюється від нього, через ліричні відступи, коментарі, іронічні висловлювання виражаючи власне ставлення до зображуваного. </span>
<span>Отже, художній час повісті охоплює такий складний у вітчизняній історії період від кінця 20-х років до 1941-го. </span>
<span>Образ часу, духу епохи, соціальний аспект раннього періоду свого життя, який припав на непростий час 1920—30-х років, висвітлений письменником своєрідно. А. Дімаров, зображуючи світ очима Толика, через художні деталі висвітлює ту тяжку епоху. </span>
<span>Спогади подаються через призму дитячого сприйняття. Тому для Толі їхня убога хата (читаємо про інтер'єр домівки вже на перших сторінках) , напівголодне існування (сусіди держали корів, свиней, а в їхній сім'ї був тільки невеличкий город) , тяжка праця матері — все це не здавалося малюкові чимось неприродним. Трагізм епохи розуміємо ми, читачі. З інтер'єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів.</span>