Горацій «До Мельпомени» аналіз Жанр – ода Тема – возвеличення мистецтва Ідея – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколінях Художні засоби епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін. Мельпомена – це муза трагедії. В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.) У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.) У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.) «До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)
<span>Автор использует прием
антитезы-противопоставления. Рисует прекрасную осеннюю природу, восхищаясь ее
красотой, чтобы читатель еще ярче мог прочувствовать страшные безобразия,
которые творятся в человеческой жизни (голод, смерть-как норма жизни ). А в природе
все прекрасно:ясные тихие дни, покой и простор, все хорошо, что контрастирует с реальными картинами </span><span>Топот и скрежет зубов;<span>
Тень
набежала на стекла морозные…
Что
там? Толпа мертвецов!</span></span><span>Труд этот, Ваня, был
страшно громаден —<span>
Не по
плечу одному!
В мире
есть царь: этот царь беспощаден,
Голод
названье ему.</span></span><span>Мы надрывались под
зноем, под холодом,<span>
С
вечно согнутой спиной,
Жили в
землянках, боролися с голодом,
Мерзли
и мокли, болели цингой.</span></span>
Автор пытается не
только нарисовать ужасные картины повседневной жизни , но и пробудить читателя,
воззвав к его совести.Некрасов симпатизирует простому народу:
<span>Эту привычку к труду
благородную<span>
Нам бы
не худо с тобой перенять…
Благослови
же работу народную
И
научись мужика уважать.</span></span>
Автор глубоко верит в
силу духа русского народа, в его хорошее завтра, в широкуя ясную дорогу , которая
ведет его туда :
<span>Вынес достаточно
русский народ,<span>
Вынес
и эту дорогу железную —
Вынесет
все, что господь ни пошлет!
Вынесет
все – и широкую, ясную
Грудью
дорогу проложит себе.
</span></span>
3 часть
произведения-спор генерала(отца Вани) и поэта.
<span>Генерал,напротив,
настроен скептически и называет простой народ– «варвары», «дикое скопище пьяниц»<span> Спор о
строителях железной дороги-это спор о роли народа в нашей истории</span></span>
Что надо сделать ответить или ччто
Спільне: обоє молоді, дуже красиві, розумні. Виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Відмінне: Ровена онука короля, католичка, королева турніру, кохає Айвенго, вийшла заміж за Айвенго
Ребека донька єврея, іудейка, звичайна гостя, рятує Айвенго, лікує Айвенго, стала черницею
