Горы выше. на верхушке горы есть снег ледники. холм может быть один а горы распределяются горными складчатастими . человек может создать холм а горы он никак не сможет создать
<span>Методи
географічних досліджень
Географічне дослідження включає в себе практично всі основні методи наукового
дослідження: метод аналізу та синтезу, літературний метод, метод узагальнення
тощо. Однак, для географічної науки найбільштиповими і характерними є такі
методи дослідження як: спостережяння, аерокосмічні методи, моделювання,
геофізичний метод, експедиційні дослідження, картографічний методи.
В даному рефераті спробую коротко їх розглянути.
Особливості методів вивчення географії визначаються локальним і комплексним
характером її предмета.
Під методом у широкому значенні слід розуміти спосіб пізнання явищ природи і
громадського життя з метою побудови й обґрунтування системи знань. У більш
вузькому розумінні метод – це регулятивна норма чи правило, визначений шлях,
спосіб, прийом рішень задачі теоретичного, практичного, пізнавального,
управлінського, життєвого характеру.
Картографічний метод дослідження - метод наукового дослідження, у якому карта
виступає як модель досліджуваного об'єкта і проміжна ланка між об'єктом і
дослідником. Картографічний метод дослідження включає:
- опису по картах;
- графічні побудови: профілі, блок-діаграми й ін.;
- виміру по картах, математичну обробку цих вимірів і т.д.
Розрізняють дослідження з окремих карт і по серіях карт різної тематики,
різночасним і різномасштабним.
Отже, картографічний метод дозволяє вивчати закономірності просторового
розміщення і розвитку територіальних комплексів шляхом складання і використання
географічних карт.
Аерокосмічні методи — це дослідження і картографування Землі за допомогою
літальних повітряних чи космічних апаратів. Виділяють фотографічні, електронні,
геофізичні і візуальні аерокосмічні методи.
Одним з провідних методів географічного дослідження залишаються спостереження.
Маршрутні і майданні, періодичні і безупинні, стаціонарні і дистанційні, вони
дають важливі фактичні дані про географічні об'єкти, їхньому розвитку, змінах.
Порівняльний підхід дозволяє виявити подібності і розходження процесів,
властивостей і станів географічних об'єктів, скласти їхньої класифікації, а
також прогноз їхніх змін. Історичний підхід дозволяє шляхом вивчення минулих
станів об'єкта і порівняння їх із сучасним станом пояснити його унікальні риси.
Статистичний метод дозволяє шляхом обробки даних спостережень визначати
залежність між компонентами природи, населення і господарства, а також давати
їхню порівняльну характеристику.
Моделювання дозволяє вивчати розвиток географічних об'єктів, процесів і явищ за
допомогою їхніх моделей. Виділяють моделювання графічне, математичне і машинне
(за допомогою ЕОМ). Головним джерелом географічної інформації були і
залишаються географічні карти, хоча зараз вони часто зберігаються в пам'яті ЕОМ
і є частинами геоінформаційних систем, що одержують інформацію із супутників і
з численних метеостанцій, що включають банки даних, що містять звіти про
результати праці багатьох дослідницьких колективів. Для школяра важливі
географічні атласи, словники, енциклопедії, довідники, географічні описи, що
містяться в численних книгах і журналах.
Експедиційні дослідження
Польові роботи - збір відомостей про досліджувану територію безпосередньо на
місцевості. Польові роботи - основний і самий древній метод наук про Землю.
Польовим роботам передує вивчення літератури про досліджувану територію,
матеріалів минулих досліджень, карт, аеро- і космічних знімків.
Термін застосовується незалежно від того, у яких природних умовах проводяться
дослідження: у поле, у лісі, у горах і т.д.
Комплексний метод як метод географії. Дотепер говорилося про предмет,
досліджуваному географією. Але географія, як і всяка інша наука,
характеризується ще своїми особливими методами вивчення. У чому ж складаються
їхньої особливості?
Комплексність самого предмета географії вимагає комплексного методу його
вивчення. При характеристиці поверхні Землі в цілому і її частинах географ
з'єднує в єдиний комплекс географічне положення даного місця, рельєф,
гідрографію, клімат, тваринний і рослинний світ, населення, його побут і
діяльність — і все це бере в єдності, у синтезі</span>
Восточная Сибирь располагается в средних и частично высоких широтах северного полушария. Она занимает значительную часть Северной Азии — от обско-енисейского междуречья до горных хребтов тихоокеанского водораздела и от суровых берегов Северного Ледовитого океана до сухих степей и высоких гор Монголии. Около 3000 км отделяют северную материковую оконечность Восточной Сибири — мыс Челюскин (77° 43` с. ш.) от южных районов Тувы и Забайкалья (почти 49° с. ш<em>.), </em>еще более велико расстояние между истоками левых притоков Енисея (79° в. д.) и горами, ограничивающими бассейн реки Колымы на востоке (165° в. д.). По природным особенностям это страна материковая, континентальная. Только северное побережье ее омывают моря Северного Ледовитого океана — Карское, Лаптевых и Восточно-Сибирское.