не можливо дібрати перевірне слово, тільки перевірити правильне написання за словником
Щасливо,добро,холодно, рішучо,тепло,привітно,гаряче,правильно,прекрасно,вірно.
Я була недавно в бабусі в селі там так багато чогось нового я відкрила новий світ . так я багато довідалась із вуст бабусі що корови з нею дружать багато дають молока бабуся співає для них пісні трава та чудова так пахне а дерево в саду його бабуся назвала деревом життя тому що все життя із бабусею було це дерево там співають соловї та ластівки літ ають сонце світить все росте не передати словами вам потрібно самим поїхати і побачити цю красу . кожного ранку я вставала вмивалася із річки купалася в річці гуляла загоряла друзів найшла всі хороші і зрозумілі адже це головне доя людей господь дай цьому краю ще енергії прожити що не тількия побачила це ай світ ми будем кожного літа туди їхати і я буду прибирати за галявиною бабуся дуже була рада скілшьки би мені не було років аджея і її галявина для неї це історрія
Якось я повертався з магазину і побачив маленького кошеня. Він був чимось налякан. Мені його стало шкода, і я вирішив взяти його з собою. Я його приніс додому, помив та нагодував. Я бачив, як його очі почали сяяти від щастя. На наступний день він мене розбудив тим, що застрибнув на мене. Я зрозумів, що ця дружба назавжди. З того моменту ми стали нерозлучними товаришами.
Надеюсь, что помог Вам
Маруся Богуславка — цілком реальна особа, хоч документальних свідчень про це немає. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у місті Богуславі в сім'ї священика. Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й стала дружиною турецького хана. Маруся тужить за рідною землею і, незважаючи на те що вже багато років живе в Туреччині, землю українську називає «наша». Недарма ж і свій ризикований учинок — звільнення українських козаків — вона робить саме на Великдень (найбільше християнське свято). Прощаючись із бранцями, вона передає про себе вісточку батькам. Але Маруся не хоче і не може повернутись у «рідну сторононьку», бо вже «потурчилась, побусурманилась». Але в душі Маруся назавжди залишилась співучою українкою. У серці в неї пекуча рана, що не загоюється з роками. Маруся добре розуміє, чим для неї може обернутись цей відважний крок, але все-таки зважується на нього. А це свідчить про надзвичайний патріотизм, любов до рідної землі та героїзм звичайної дівчини із квітучого українського міста Богуслава. Честь і вічна слава тобі, українська жінко!