А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за допомогою перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»
Прекрасне і потворне — два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, — потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.
Якщо пильно придивитися до життя навколо кас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.
Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було — гай, степ чи ріка — кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.
Влияние Библии на мировую культуру и национальные языки трудно переоценить. Именно Книга Книг стала источником особого стилистического пласта фразеологии - библеизмов. Данная статья посвящена исследованию библейской фразеологии в художественных произведениях М.М. Пришвина, ее влиянию на языковую картину мира писателя. Группу библейских фразеологических единиц составляют устойчивые обороты с эмоционально-оценочными характеристиками, непосредственно или опосредовано (через форму, образ, концепт) восходящие по своему происхождению к Библии. На основе существующих в научной литературе классификаций фразеологических единиц библейского происхождения авторы проводят анализ употребления различных групп библейских фразем у М.М. Пришвина, дают функционально-стилистическую и эмоционально-экспрессивную характеристику случаев употребления анализируемых фразеологизмов. В статье рассматривается узуальное и окказиональное употребление ситуационных и цитатных видов так называемых непосредственных библейских фразеологизмов. Среди этих фразеологизмов отмечаются как узуальные, так и трансформированные единицы. Кроме того, анализируется группа фразем, относящихся к Библии опосредованно. Отдельную нишу в языковой картине мира художественных произведений М.М. Пришвина занимают фраземы библейского происхождения с компонентами Бог / Господь / Христос, используемые исключительно в узуальной форме
Якось була засуха. Усі рослини почали в яти. Та тут прийшла добра дівчинка, яка завжди усім допомогала. Та побачила вона ці рослини та зрозуміла, що їх потрібно рятувати, бо вони усі загинуть. Вона швидко побігла додому за водою. Потім прибігла та й полила водицею квітки. Та вони піднялися до верху. Дівчинка зраділа та побігла до своєї хати.
Відповідь:
В нічку темну та пригожу … Обминаючи сторожу.
Байраками та ярами…
В рідний степ, у край веселий Простували, поспішали.
Але спів цей ніжний, любий,…
Не вразив юнацьке серце, —
Він сидить німий, байдужий.
… пустка замість серця.
Пояснення:
