Вищі сили надали нам цей унікальний та неповторний шанс-життя.
Ми з дитячих літ взнаєм що таке боротьба ,боремося
за іграшку з іншими дітьми.Саме в ці роки ми виховуємо
в собі стержень -імунітет до тих ситуацій,які готує нам життя.
Хвороби,травми роблять нас сильнішими.
Якось ввечеры я лягала спати, та чомусь спати мені не хотілося. Та раптом у вікні я побачила щось яскраве що швидко наближалося. Я злякалася і миттю сховалася під покривало і заплющила очі. А коли я переборола страх то я підійшла до вікна. Там я побачила дивовижне.....За вікном тчонісінько на клумбу спустилася космічна тарілка. На ній було двоє зелених інопланетян. Тоді я подумала що це сон і я хотіла підійти до ліжка але...я не побачила за соборю ні своєї кімнати, ні ліжка. За мною були камні і пісок. То я опинилася на планеті Марс. Я потоваришувала з інопланетянинами і вони показали мені усе що було на Марсі. Потім вони поясними як мені повернутися додому. І ось я була дома, я лежала у своєму ліжку, а будильник дзвенів і дзвенів. У мене було відчуття що то був реальний сон.
<span>Коли я приходжу до бабусиної хатинки, то перше на що звертаю увагу чи зготувала моя люба бабуся пироги та зазвичай відповіді на таке питання не потрібно, тому що коли вона їх готує запашний аромат розповсюджується на всю хату. Не важливо чи пиріжки з маком, чи звишнею, а може з сиром всі вони смачні. Дідусь відгукується про них так: "Ох, жінко, смачні вони у тебе їв би їх без зупину." та я чудово розумію дідуся і підтримую його думку. Коли я їх смакую..ох словами не передати ці чудові відчуття! </span>
Марина: Привіт!
Оксанка: Здоров, Маринка! Як справи?
Марина: ти уявляєш, я сьогодні вперше допомагала мамі фарбувати наш паркан!
Оксанка: Неймовірно! А яку фарбу використовували?
Марина: Різні і червону, і фіолетову, і жовту, навіть помаранчеву!
Оксанка: Це просто чудово. Я також сьогодні допомагала своїй матусі.
Марина: А як ти допомагала?
Оксанка: Зранку попребирала в кімнаті, потім помила посуд.
Марина: Молодець! Плідно ми сьогодні попрацювали, потрібно відпочити.
Оксанка: Ти права. Завтра зустрінемося. До зустрічі!
Марина: Бувай!
Спитають вони “Що ви думали вчора, батьки”. Для мeнe особисто, Житомир- місто моєі душі.