ався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім'ї.
Або А, або Б
на руках і ногах, читати складами
Спортивний, Сергієв, ігровий, народний, світовий
По-дідівськи мудрував,по-геройському шляху,трохи,трохи засмутився,по молодечому змагалися,звезли з усіх усюд,із роду в рід передавали,зродувіку росте,стояли плечем до плеча,легко легко здогадатися, більш-менш старанно,скривдили мимо хіть,розповів з переляку,відчиню настіж.
- Маріє Михайлівно, добрий день!
- Добридень, Наталочко!
- Маріє Михайлівно, а яку пісню ми будемо сьогодні розучувати?
- Будете співати хором українську народну пісню «Ой ходила дівчина бережком».
- А можна мені поки що слова пісні повчити, ще ж не всі хористи зібралися?
- Звичайно, візьми відразу аркуш з текстом.
- Яка ж мелодійна пісенька: «Ой ходила дівчина бережком, заганяла селезня батіжком...»!
- Слова так і просяться, щоб їх заспівали, так?
- Так, Маріє Михайлівно. А які ніжні, красиві вирази: «дударику», «горенько та печаль»....
- Недарма, кажуть, Наталочко, що українська мова співуча та солов’їна.
- А які веселі рими: «Була а мене дівчина Орися, тоді в мене сі
кучері вилися! Була в мене дівчина Варвара, то вона мені сі кучері
порвала!». Ха-ха, так йому й треба! Я хочу спробувати це проспівати!
<span> - Ну от зараз зберуться всі хористи, так і заспіваєте весело цю пісню!</span>
