<span>У цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. Більша частина українських земель знаходилася у складі Литовської та Польської держав. Разом з тим XIV-XVI ст. - це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в політико-культурному контексті явища, яким було українське козацтво. Тому головним питанням культурного життя цієї доби було національне питання. У XV ст. відроджується народний героїчний епос України у формі історичних пісень і дум. Це було продовженням, але на вищому рівні, епічних давньоруських традицій (билин). Архітектура XIV - середини XVI ст. базувалась переважно на традиціях давньоруської епохи. Для цього періоду характерною є поступова кристалізація національних рис архітектурного будівництва і поява не тільки церковних, але й світських будівель з каменю. Формується український стиль дерев'яних церков - трибанних і п'ятибанних з традиційним чітким поділом церкви на три частини: вівтар, власне церкву та "бабинець". Вікнам і дверям надавали характерної шестикутної форми. В XIV-XV ст. в містах. Західної України будуються церкви перехідного типу, які поєднують візантійський стиль з елементами готичного і романського. Деякі церкви, особливо ті, що стояли поза межами укріплень, у неспокійну добу постійної татарської загрози, феодальних усобиць і війн брали на себе функції фортець (на мал. - церква-твердиня у Сутківцях на Поділлі, 1476). У вигляді фортець часто будувалися й православні монастирі, такі як Дерманський, Уневський, Межирічанський та ін.). Готичний стиль поширюється в Галичині у XIV ст. Найбільшими будівлями цього стилю були католицькі костели у Львові (кінець XIV-XV ст.) та Перемишлі (XV ст.). Образотворче мистецтво у цей період досягло значних вершин. Польські королі XIV-XV ст., першими з яких були Казимир Великий та Ягайло доручали саме "руським" майстрам розписувати фресками найголовніші храми в Польщі. У фресковий розпис проникають народні й світські мотиви, пов'язані з раннім Ренесансом, хоча в цілому пам'ятки монументального фрескового живопису XIV - середини XVI ст. присвячені виключно релігійній тематиці (див. на мал. фрагмент фрески "Христос на суді перед Кайафою" з каплиці Чесного хреста в тогочасній столиці Польського королівства Кракові роботи невідомих галицьких майстрів, 1470). До кращих зразків тогочасного фрескового малярства відносяться сюжети-композиції "Різдва Христового" й "Успіння Богородиці" (до яких введено побутові та краєвидні мотиви) стінопису Кирилівської церкви в Києві (XIV ст.), Вірменської церкви у Львові (XIV-XV ст.). Продовженням і розвитком давньоруської культури було літописання. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести "Короткий Київський літопис" XIV-XVI ст. і так звані "литовські" або "західноруські" літописи. стотний вплив на початок українського книгодрукування справило виникнення наприкінці XV ст. східнослов'янського кириличного друкарства у Кракові та Чорногорії. Так, у 1483-1491 р. у друкарні Швайпольта Фіоля в КракЬві кириличним шрифтом були надруковані церковні книги "Часословець", "Псалтир", "Постова Тріодь" і "Квітна Тріодь".Найвидатнішою пам'яткою української літератури такого роду є вже згадуване "Пересопницьке Євангеліє</span>
Наприкінці 50-х років XIII ст. монголо-татари направши проти Данила величезне військо і змусили його остаточно визнати себе васалом Орди За вимогою монгольського воєводи Бурундая були зриті всі укріплення навколо міст. З тих пір галицько-волинські війська змушені були брати участь у військових походах монголо-татар на сусідні держави. Однак вбити чи усунути Данила з престолу, як це вони робили в інших руських князівствах, монголо-татари не посміли. Не було тут, як у східних руських князівствах, і монгольських намісників - баскаків.
1. К концу века позиции главных - бояр - были серьёзно подорваны. Основным хозяином земли и крепостных стало дворянство. Оно потеснило боярскую родовую знать и в сфере государственного управления. Прежняя система замещения высших должностей в государстве по родовитости происхождения в 1682 году была отменена окончательно. Все категории феодалов были уравнены в правах. Это означало серьёзную победу дворянства в давнем соперничестве со старой родовой знатью.
2. Крестьянство делилось на 2 основные группы: владельческие и черносошные. Первые были полной собственностью бояр, дворян, царской семьи и духовенства. Вторые сохраняли личную свободу, владели обширными землями и несли государственные повинности.
3. Господствующие позиции в городской жизни занимали богатые ремесленники и купцы, контролировавшие посадские общины. Они старались переложить всю тяжесть налогового бремени на самую бедную часть населения - мелких ремесленников и торговцев. Привилегированным было и положение боярских, дворянских и монастырских слуг и холопов, которые в свободное от службы время промышляли торговлей и ремеслом. Как и их хозяева, они были жителями белых слобод, населённых феодалами и церковнослужителями, и не несли повинностей в пользу государства. Это вызывало, в свою очередь, постоянные жалобы основной массы посадского населения.
4. К концу XVII века численность российского духовенства значительно увеличилась. Церковную службу почти в 15 тысячах церквей страны несли 110 тысяч человек. А в монастырях проживало ещё до 8 тысяч монахов. С принятием в конце XVI века патриаршества Русская православная церковь стала полностью самостоятельной. Вместе с тем сложилась и новая церковная иерархия. Самым близким к верующим и самым многочисленным по составу слоём духовенства были приходские священники. Высшим слоём были епископы, архиепископы и митрополиты. Возглавлял церковную иерархию патриарх Московский и всея Руси со своим двором.
5. Дон, Яик, Приуралье, Терек, Левобережная Украина.
История праздника
22 октября (1 ноября по григорианскому календарю) 1612 года бойцы народного ополчения под предводительством Кузьмы Минина и Дмитрия Пожарского штурмом взяли Китай-город, гарнизон Речи Посполитой отступил в Кремль. Князь Пожарский вступил в Китай-город с Казанскою иконой Божьей Матери и, согласно гораздо более позднему свидетельству, поклялся построить храм в память этой победы. 26 октября (5 ноября по григорианскому календарю) командование гарнизона интервентов подписало капитуляцию, выпустив тогда же из Кремля московских бояр и других знатных лиц. На следующий день (27 октября) гарнизон сдался. В конце февраля 1613 года Земский собор избрал новым царём Михаила Романова, первого правителя из династии Романовых.
В 1630-е годы на Красной площади появился Казанский собор, которые некоторые историки считают обетным. В 1649 году царь Алексей Михайлович распорядился отмечать день Казанской иконы Божией Матери не только летом, но и 22 октября (по юлианскому календарю), когда у него родился первенец Дмитрий Алексеевич. «Празднование Казанской иконе Божьей Матери (в память избавления Москвы и России от поляков в 1612 году)» сохраняется в православном календаре и доныне.
В XX и XXI веках дню 22 октября по юлианскому календарю соответствует в григорианском календаре 4 ноября. Именно эта дата — 22 октября по юлианскому календарю, или 4 ноября по григорианскому календарю — выбрана в качестве дня государственного праздника.
Может не овсом то, но что знаю
В 1756 году при Елизавете Петровне родился Российский драматический театр, в котором Русские актеры играли в трагедиях
