Закат.................................................
бу-лькне
бульк-не
Букви й та ь при переносі слів не можна відривати від попередньої букви
Пробуждения весны это то что мы можем наблюдать на улице. почки на деревьях начинают расти. как писал а. с. пушкин,, травка зеленеет, солнышко блестит '' мы могли удостоверица что это так. на улице очень свежо, даже тепло. все скинули свой зимнии шубки, как зайчик, и переоделись в легкую одежду. снег сошел , появились грязные лужи и гразь. если посматреть вокруг весна это прекрасное время года перед каникулами
Герой моєї розповіді — це маленький кролик. Він живе в моєї сестри Каті. Звуть кролика Банні на честь героя відомого мультфільму.
Домашній декоративний кролик — це справжнє маленьке чудо. Банні пухнастий та м'якенький. Також він руденький, має біленькі лапки, “комірець” та пузо. Також кролик має великі кумедні очи та смішні довги вуха.
Банні живе у квартирі, у власній клітці. Харчується він сіном. Виявляється, що домашні кролики їдять сіно. Я сам був здивований, коли дізнався про це.
Банні рідко буває на вулиці, і тільки на спеціальному кролячому повідку. Одного разу, під час пікніку на галявині, він втік. Ми шукали його в кущах. І сестра тоді дуже перелякалась. Тому кролик переважно прогулюється по квартирі, смішно підкидаючи задні лапи.
Улюблене заняття Банні — робити шкоду. Тобто гризти все, що погано лежить! Останнім разом його шкода навіть коштувала грошей. Мандруючи квартирою, Банні перегриз шнури від компютерних колонок. А ще раніше від кролика постраждав кабель телевізора.
Банні вміє робити шкоду швидко та вправно. Якщо він десь тихенько ховається за меблями або крутиться біля побутової техніки, значить, біда! Кролик готується щось перегризити! Катя стримголов біжить, щоб завадити шкоді. Але іноді вона навіть не встигає відкрити рота, щоб крикнути: “Банні! Геть”! Чути тільки: “Клац!” І справу вже зроблено, немає шнура.
Але незважаючи на це, я обожнюю Банні. Я вважаю, що домашній кролик — найкумедніша та найзворушливіша тварина на світі!
ДНІПРО-СЛАВУТАПісля перемоги над печенігами великий князь Святослав повертався до Києва. Їхав лівим, пологим берегом. На зустріч із князем виходило населення й уклінно вітало відважного витязя. Кожний уважав за честь щось подарувати своєму оборонцеві: хто щит і меч власної роботи, хто шмат домотканого полотна, хто жбан із медом. А один сіромаха не мав нічого. Метнувся він до Славутича, набрав у пригорщі води і приніс князеві: «Прийми, князю, цю дніпрову воду, чим багаті, тим і раді».Суворий князь зворушено дивився на це незвичайне підношення. Опам’ятавшись, він звелів слугам принести золоту чашу, щоб прийняти безцінний дар. «Вода дніпрова священна, за неї ми на брані голову покладемо»,— сказав він.<span>Відтоді золотий кубок із дніпровською водою завше стояв у княжому теремі на почесному місці.</span>