<span> Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї. Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Її голубі очі освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, вони випромінюють тепло і щирість навіть тоді, коли бабуся гнівається. Коли б я не приїхала, на бабусі була біленька хусточка, яка різко відтіняла чорні брови і засмагле обличчя. Іноді хусточка зсувалася набік, і з-під неї вибивалося пасмо сивого волосся. Бабуся знає багато казок, і мені подобається слухати її тиху неквапну оповідь. Ось така вона, моя люба бабуся.</span>
<span><span><span>Анджей Сапковский453 читателя18 рецензий23 цитаты</span></span><span>Цири, дитя Предназначения, заплутала между мирами. Погоня следует за ней по пятам, и снова, снова - не то место, не то время. Кто в силах спасти ее? Кто способен помочь? Лишь Геральт, ведьмак, мастер меча и магии. Тот, кому не страшны ни кровопролитные сражения, ни полночные засады, ни вражьи чары, ни жестокая сила оружия. Тот, который - один против всех. Тот, которого ведет, направляя, таинственная воля судьбы...</span></span>
Найважче писати, бо потрібно дотримуватися орфографії та правил писемності. Говорити теж важко, якщо думати про те, що ти говориш і чи доречно це. Читати завжди цікаво, хіба якщо це не складна технічна література, читати мабуть найлегше. Слухати теж важко, якщо обсяг великий, і все це необхідно запам'ятати. Тому найлегше напевно читати.
Молоді гаучо вивели свою отару випасатися у широке поле.
