Навіщо потрібна така наука як історія, чому її вивчають у школі ? Адже все, що відбувалося у віках, вже минуло . Всі ці битви , історичні процеси начебто стали неактуальні. Навіщо нам знати про них?Я замислився над цим питанням та дійшов такого висновку . Наука історія зберігає у своїй пам'яті події давно минулих днів. Це наша культурна спадщина . Ми знаємо , що в нашої країни існує минуле, що у нас є коріння, а наш народ має своїх героїв . В спадок від предків ми отримуємо багату культуру, історичну пам’ять.Мобільні телефони , автомашини , книги , мудрі вислови великих людей , моральні принципи , за якими живуть люди - це все наша історична спадщина. Історія допомагає нам дізнатися , що все це не з'явилося нізвідки. Ми можемо дізнатися, як люди створювали свою культуру , як вони жили до цього , які труднощі їм довелося подолати . Наприклад , при винаході електричної лампочки або на шляху до демократії.Але навіщо вивчати історію докладно, вчити дати, запам'ятовувати історичних особистостей? Наприклад , вчинки царів та гетьманів, які давно померли? Тому що історія дає нам загальну картину світу. Ми бачимо причини і наслідки подій та замислюємося над ними. Наприклад, те, що міжусобні війни призводять до розрухи в країні. Значить, краще в них не вплутуватися . Культ особистості призводить до жорстокої тиранії. Значить , краще такого не допускати. Історія дає нам уроки на майбутнє , щоб ми враховували їх на практиці.<span>А ще історія цікава. Цікаво знати , як колись зовсім по-іншому жили люди. В них були інші погляди, звичаї, традиції. Хтось вірив в ідолів , хтось поважав святу інквізицію, хтось вважав , що митися достатньо раз на рік. У їхніх будинках все виглядало зовсім інакше , ніж звикли зараз ми. Цікаво знайомитися з думками цих людей , які донесли до нас історичні книги. Історія розширює картину світу людини.</span>
Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче. Для моєї сім’ї День захисників Вітчизни — не просто дата в ка лендарі, а одне з найвизначніших свят. Мій прадід загинув, захи щаючи Вітчизну. Його листи і похоронка бережно зберігаються у нашій оселі. Мама і бабуся навіть їздили на його могилу кудись на Львівщину. Мій дідусь — кадровий військовий. Куди тільки не кидала його доля! Разом із бабусею вони об’їздили майже весь ко лишній Радянський Союз. Моя мама і народилась не в Україні, а на Камчатці. А мій татко — офіцер запасу. Після закінчення авіацій ного інституту він два роки служив авіаційним техніком і має зван ня старшого лейтенанта.