Просте. Мама навчала мене абетки вчора.
Складне. Без абетки весь світ укріїнської мови зникає і блідне без світла у жахливій темноті.
- Михайло, не вже це ти?
- Володька!
- Привіт, друже!
- Розповідай, є дружина? А дітки?
- Так, є дружина Марія, і двоє діточок - Ігор та Максим.
- А у мене ще нікого нема.
- Не хвилюйся, все ще буде.
- Я теж так вважаю.
- Пішли до мене, у гості!
- Та ні, мій літак вже буде летіти.
- Ну, гаразд. Удачи тобі, друже!
- Дякую!
- До зустрічі!
- До зустрічі!
Надеюсь, что помог Вам
Зайди в свойства сети и посмотри всю информацию.
Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого Дніпропетровську. Ми зразу відчули її прохолодний подих.Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені.Ми підійшли до нашої річки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють.<span> Прощаємось з красою осіннього Дніпропетровська.Коли я повертаюсь до дому, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.</span>
Півуроку, напівавтомат, півострів